1 Шматочок сухаря та мир до його далеко лучше, нїж хата, повна порізаного скоту, з сварнею. 2 Слуга розумний старшує над безумним сином, і між братами він спадок роздїлить. 3 У горнї й в огнї очищаєсь золото й срібло, Господь же витрібовує серця. 4 На злющу мову лиш падлюка вважає; лукавий слухає зрадливого навчання. 5 Хто вбогого поругає, той творця його зневажає; кого нещастє звеселяє, той не зістанеться безкарен. 6 Вінець людей старих — сини синів, унуки, а слава дїтей — родичі їх. 7 Дурному не личить поважная мова, тим меньше значньому уста неправдливі. 8 Гостинець — се дорогий камінь у того, що вміє ним владати; куди нї обернесь, пощастить йому. 9 Хто провину покриває — любови шукає, хто ж про неї все згадує — друга відвертає. 10 Розумного докір більше діймає, нїж дурного сто вдарів. 11 Хто бурить — у того тілько лихе на думцї; на його посланий буде ангел без милосердя. 12 Лучше стрітити ведмедицю, що їй дїтей взято, нїж дурного з його дурнотою. 13 Хто за добро платить злом, від того домівки не відойде зло. 14 Почин до сварки — як прірва води; покинь же сварку, нїм ще розгорілась. 15 Хто грішного правдить і правого винуватить, — оба вони гидота Господеві. 16 Про що скарби в руках у дурня? щоб придбати собі мудрість, — на те в його нема ума. 17 Друг любить про всяк час, і, як брат, зявиться він, коли спаде нещастє. 18 Чоловік малоумний дає руку й ручиться за ближнього свого. 19 Хто любить сварку, той любить і гріх; а хто надто високо піднімає ворота свої, шукає упадку. 20 Підступне серце не знайде добра, й язик лукавий впадає в біду. 21 Хто дурня зродив — то собі на горе; отець безумного не зазнає радощів. 22 Веселе серце — як лїк, добродїйне, а дух сумовитий висушує й костї. 23 Дарунки з пазухи бере безбожний, щоби скривити стежки правосуду. 24 В розумного мудрість — перед очима, дурного ж очі — на концї землї її вбачають. 25 Безумний син — отцю свойму гірка досада, ще гірше горе він матері своїй. 26 Не гарно се, на правого вину спихати, як і бити старшину* за суд справедливий. 27 Розумний — хто в словах здержливий, і мудрий той, в кого кров холодна. 28 І дурень, як мовчить, здається бути мудрим, а як уста стулить, — навіть розважливим.