1 І каже Білеам до Балака: Постав мені ту сім жертівників, і наготов мені семеро бичків і семеро баранів. 2 І вчинив Балак те, що сказав Білеам. І жертвували Балак і Білеам бичка й барана на кожному жертівнику. 3 І каже Білеам до Балака: Стань коло всепалення твого, а я пійду: може стріне Господь мене, і що покаже він мені, те перекажу тобі. І пійшов на безлісний верх гори. 4 І стрів Бог Білеама, і він каже до його: Сім жертівників поставив я, і приніс бичка й барана на кожному жертівнику. 5 І вложив Господь слово в уста Білеамові і промовив: Вернись до Балака і говори так: 6 І вернувсь він до його; і се стояв він коло всепалення свого, сам він і всі князї Моаба. 7 І почав він річ свою і промовив: Закликав мене з Арану Балак у гостину, з гір восточніх царь Моабський у свою країну: Прийди, будеш ту Якова клясти-проклинати; прийди, будеш в Ізраїля долю відіймати. 8 Як я, царю, того зважусь клясти-проклинати, кого Бог сподобив ласки, Господь благодати? 9 Я на його з гір високих пильно позираю, із верхів очима всюди його проводжаю. Се той люд, що від народів окрім пробуває, між народами нікого рідного не має. 10 Хто Якова та злічив би пісок під ногами? Мирияди Ізраїля хто порахував би? Коли б мені так праведно, як і їм вмирати, я не знаю, чого в світі кращого й бажати. 11 І каже Балак Білеамові: Що ти вчинив ізо мною? Проклясти вороги мої взяв я тебе, і се ти навіть благословляєш їх! 12 І відповів той, кажучи: Хиба того, що вложив Господь в уста мені, не годиться мені виявити? 13 І каже йому Балак: Ходімо зо мною на инше місце, звідкіля мож побачити їх; та тільки тих, що поперед, бачити меш їх, а всіх не побачиш. І проклени мені їх із відтам. 14 І вивів його на поле сторожі, на верховину Пісги-гори, і поставив там сім жертівників, і приніс бичка й барана на кожному жертівнику. 15 І каже він Балакові: Стань ту коло всепалення твого, а я піду там на зустріч. 16 І зустрів Господь Білеама, і вложив слово йому в уста, і рече: Вернись до Балака і так промовляти меш. 17 І прийшов він до його; і се стоїть він коло всепалення, і князї Моабські з ним. 18 І каже йому Балак: Що промовив Господь? 19 І почав він приповідь свою і промовив: Встань, Балаче, та послухай, зрозумій, Зипорів сину! 20 Бог, не чоловік той льживий, щоб туманити людину. Сказав би він, та й не вдіяв? Ні, по віки так не буде! Він сказав, та й не справдив би? Се ж не ми, химерні люде. 21 Звелів він благословити, я благословив, не сумнився, щоб Яков по Божій волі нічим в світі не журився. 22 Господь, Бог його, по віки з ним пробуває, голубить, і труба його царськая голосно рокоче, трубить. 23 Вивів люд свій із Египту, визволив з ярма, з неволі, мов той ріг у однорога, сила його в дикім полі. 24 На Якова в нас не буде, ворожби чи то проклону: про Ізраїля всі люде скажуть: Бог його воздвигнув. 25 Мов левиця устає він, і мов лев стрибає в гору; ляже, як пожер здобичу та напивсь крові з улову. 26 І каже Балак Білеамові: Лучче вже й не проклинай їх, і не благословляй. 27 І відповів Білеам, і каже Балакові: Хиба не казав я тобі, що все, що промовив Господь, мушу сповнити. 28 І каже Балак Білеамові: Ось ходімо, візьму тебе в друге місце. Може, Богу буде вгодно, щоб ти прокляв їх із відтам. 29 І взяв Балак Білеама на верх Пеора, що стремить на рівнині пустині. І каже Білеам Балакові: 30 Вистав мені ту сім жертівників, і приготов мені ту семеро бичків і семеро баранів. 31 І вчинив Балак, що сказав йому Білеам, і жертвував він бичка й барана на кожному жертівнику.