1 І сказав я: Слухайте, голови Яковові, та й ви, князї дому Ізрайлевого: Хиба ж не вам належиться знати справедливість? 2 А ви ненавидите те, що добре, й любите зло; здираєте з них скіру й тіло з їх костей; 3 Їсте тіло мого люду, й здираєте з них їх скіру, а кістки їх ломите й дробите, наче в горнець, а тіло їх — як би в котел. 4 Ой будуть же вони взивати до Господа, та він їх не почує; і закриє лице своє перед ними на ввесь той час, як вони лихо коять. 5 Так говорить Господь на тих пророків, що люд мій морочать, на тих, що, як мають що гризти своїми зубами — віщують мир, а хто не дає їм нічого в рот, тому заповідають війну. 6 Тим же то буде вам замість видива — ніч, а темрява — замість пророцтва; зайде сонце над тими пророками й день потемніє над ними. 7 І посоромляться віщуни отті, й стидом окриються всі ворожбити; вони позакривають лиця собі, бо не буде їм відповіді від Господа. 8 Я ж — повен сили Духа Господнього, справедливості й непохитності, щоб виповісти Яковові проступки його та й Ізраїлеві — гріхи його. 9 Слухайте ж се, голови дому Яковового, й ви, князї дому Ізрайлевого, що вам правий суд ненавиден, і все праве викривляєте, 10 Що будуєтесь на Сионі з кровавої кривди, й в Ерусалимі — з неправди! 11 Голови його судять за гостинці, і священники його навчають за плату, та й пророки його за гроші віщують, та ще й на Господа здаються, мовляючи: чи ж Господь не серед нас пробуває? на нас біда не прийде! 12 От же через вас буде Сион, як поле, розʼораний, з Ерусалиму зробиться купа розвалищ, а гора під сим храмом стане горою, порослою лісом.