1 І рече Господь Мойсейові: 2 Промов до дітей Ізрайлевих і скажи їм: Коли хто небудь робить обітницю, то по цінуванню твому нехай будуть посвячені душі Господеві. 3 Цінуваннє ж твоє нехай буде: Чоловіка від двайцятьох років і до шістьдесятьох ціна його пятьдесять секлів срібла, по секлям святині. 4 А як жінка, то буде ціна твоя трийцять секлів; 5 А як від пяти років до двайцяти років, так ціна твоя для музького полу буде двайцять секлів, а для женського у трийцять секлів; 6 А як від одного місяця до пятьох років, так ціна твоя буде для хлопчика пять секлів, а ціна твоя для дівчатка три секлів срібла; 7 А як же кому шістьдесять років або він старший, так ціна твоя, коли се чоловік, пятнайцять секлів, а як жінка, десять секлів. 8 Коли ж той, що робить обітницю, не спроможеться дати по твому цінуванню, так поставити його перед священником, і цінувати ме його священник; по мірі того, що може дати той, хто робить обітницю, нехай цінує його священник. 9 А коли се скотина, з тих, що приносять в жертву Господеві, так усяке, що буде дане Господеві, святим стане. 10 Нехай не переміняє її і не міняє ситу на захарчовану, чи захарчовану на ситу; а коли ж таки замінить скотину за скотину, так і ся й та стануть святими. 11 А коли буде яка нечиста скотина, що не приносять в жертву Господеві, так нехай поставить скотину перед священником, 12 Та й оцінить священник, чи годиться вона, чи не годиться. 13 Як оцінить її священник, так і мусить бути. Коли ж би хто схотів викупити її, так нехай додасть пятину до ціни твоєї. 14 І коли хто присвятить дім свій, як святиню Господеві, оцінить його священник, чи годиться, чи ні. 15 Як священник оцінить, так воно й мусить бути. Коли ж той, хто присвятив, та схоче викупити дім свій, так мусить додати ще пятину гроша по цінуванню твому, і буде його. 16 А коли частину поля свого присвячує хто Господеві, так оціниш по мірі висіву його. За один гомер висіву ячменю ціна пятьдесять секлів срібла. 17 Коли від ювілейного року присвятить поле своє, зостанеться воно по цінуванню твому. 18 А коли по ювілейному році присвятить поле своє, так священник полічить йому гроші, по мірі літ, що остались до ювілейного року, і се буде убавлено від ціни твоєї. 19 Коли ж той, хто присвятив, та схоче викупити поле, так наддати мусить пятину срібла по цінуванню твому, і останеться воно за ним. 20 А коли не викупить поля, або продасть поле другому чоловікові, так неможна буде знов викупити його; 21 І буде поле, як вийде вільне в ювілейному році, святе Господеві, як поле присвячене; буде воно священникові як власність його. 22 А коли присвятить Господеві поле куплене, що не належить до власного поля його, 23 Так нехай полічить йому священник, скільки по цінуванню його виходить до ювілейного року; і віддасть він цінуваннє твоє того дня, яко святе Господнє. 24 В ювілейному році вернеться поле знов до того, в кого він купив його, до того, чия земля властиво була. 25 А всяка ціна твоя буде секлями святині; двайцять гер на одну секлю. 26 Тільки первака від скотини, що вже як первородний належиться Господеві, не присвячувати ме ніхто. 27 Коли ж скотина нечиста, так мусить викупити її по цінуванню твому, наддавши до неї пятину; як же не викупить, так продасться вона по цінуванню твому. 28 Тільки все обречене, що хто присвятив Господеві, усе, що його, чи людина, чи скотина, чи поле його власності, неможна продавати ні викуплювати; все що обречене, пресвяте Господеві. 29 Усе присвячене, що буде присвячене від людей, не можна викупити; заколене мусить бути. 30 І всяка десятина на землі, від насіння землі, від плодів з дерева, буде Господеві; святе Господеві. 31 Коли ж хто схоче викупити яку десятину свою, так пятину її мусить ще додати до неї. 32 А всяка десятина з буйної і дрібної скотини, з усього, що проходить під палцею пастуха, десята скотина буде святим Господеві; 33 Нехай не розбирають, чи годиться чи не годиться, і нехай не переміняють її; коли ж таки перемінять, так і вона сама й та, що нею замінено, стане святим Господеві; не можна її викупити. 34 Се заповіді, що заповідав їх Господь Мойсейові про синів Ізрайлевих на Синай горі.