1 Спогадай же, Господи, що з нами сталось; зглянься, подивися на пониженнє наше! 2 Наше насліддє досталось невірам, доми наші — чужим чуженицям; 3 Ми сироти — безбатьченки; матері наші — вдовиці. 4 Власну воду ми пємо за гроші, дрова наші здобуваєм за плату. 5 Нас поганяють, бючи в потилицю, а в роботі нема нам відпочинку. 6 І до Египту ми й до Ассура руку по хліба шматок простягаєм. 7 Наші батьки провинили, та їх нема вже, ми ж двигаємо кару за їх беззаконства. 8 Раби вередують над нами, та й нікому вирвати з рук їх. 9 В небезпеці перед мечем ми хліб наш по степу здобуваєм. 10 Скіра на нас, наче в печі, счорніла від пекучої голоднечі. 11 Наших жінок безчестять у Сионі, дівчат — в городах Юдейських. 12 Князї повішані їх руками, лиця старшин у зневазї. 13 Молодики наші жорнами мелють, недолітки падуть під ношами дров. 14 Старці вже в воротях не засідають, паробки не співають. 15 Радощів серце вже наше не знає, наші танці в жалощі змінились. 16 Із голови в нас вінки поспадали, горе нам, що ми провинили! 17 От чому серце в нас ниє, от чого в нас ув очах потемніло! 18 Ой попустіли вершини Сионські, хиба шакалі ходять по них. 19 Господи! ти пробуваєш во віки; твій престол стоїть з роду до роду. 20 Чом же ти позабув нас, чом покинув нас на так довгий час? 21 О, приверни нас до себе, Господи, а ми привернемось; понови дні наші, як се зпершу було! 22 Чи то ж се зовсім ти нас відцурався, прогнівився на нас без міри?