1 Спогадай же, Господи, що з нами сталось; зглянься, подивися на пониженнє наше! 2 Наше наслїддє досталось невірам, доми наші — чужим чуженицям; 3 Ми сироти — безбатьченки; матері наші — вдовицї. 4 Власну воду ми пємо за гроші, дрова наші здобуваєм за плату. 5 Нас поганяють, бючи в потилицю, а в роботї нема нам відпочинку. 6 І до Египту ми й до Ассура руку по хлїба шматок простягаєм. 7 Наші батьки провинили, та їх нема вже, ми ж двигаємо кару за їх беззаконства. 8 Раби вередують над нами, та й нїкому вирвати з рук їх. 9 В небезпецї перед мечем ми хлїб наш по степу здобуваєм. 10 Скіра на нас, наче в печі, счорнїла від пекучої голоднечі. 11 Наших жінок безчестять у Сионї, дївчат — в городах Юдейських. 12 Князї повішані їх руками, лиця старшин у зневазї. 13 Молодики наші жорнами мелють, недолїтки падуть під ношами дров. 14 Старцї вже в воротях не засїдають, паробки не сьпівають. 15 Радощів серце вже наше не знає, наші танцї в жалощі змінились. 16 Із голови в нас вінки поспадали, горе нам, що ми провинили! 17 От чому серце в нас ниє, от чого в нас ув очах потемнїло! 18 Ой попустїли вершини Сионські, хиба шакалі ходять по них. 19 Господи! ти пробуваєш во віки; твій престол стоїть з роду до роду. 20 Чом же ти позабув нас, чом покинув нас на так довгий час? 21 О, приверни нас до себе, Господи, а ми привернемось; понови днї наші, як се зпершу було! 22 Чи то ж се зовсїм ти нас відцурався, прогнївився на нас без міри?