1 У третьому році Осії Ілиєнка, царя Ізраїлського, настав царем Езекія Ахазенко, син царя Юдейського. 2 Двайцять і пять літ віку було йому, як став царем, а двайцять і девять год царював у Ерусалимі. Матір його звалась Аби Захаріївна. 3 І чинив він праведне в очах Господніх, притьма так, як чинив предок його Давид. 4 Він позносив висоти, порозбивав (камяні) боввани, повирубував дуброви й розбив мідяного змія, що зробив був Мойсей, — бо до того часу Ізрайлитяне кадили йому — й назвав його Нехуштан*. 5 Він уповав на Господа, Бога Ізрайлевого, й такого, як він, не було між усіма царями Юдиними, ні послі його ні перед ним. 6 І стояв він при Господі й не відступав від його, й держав заповіді його, що заповідав Господь Мойсейові. 7 І був Господь повсячасно з ним, а у всьому, що він починав, поступав він мудро. І відпав він від царя Ассирийського й перестав служити йому. 8 Він побив Филистіїв аж до Гази й у всіх займищах їх від вартової башти до утвердженого городу. 9 У четвертому році царя Езекії, се б то в сьомому році Осії Ілиєнка, царя Ізраїлського, двинув Салманассар, царь Ассирийський, проти Самариї та й обложив її, 10 І здобув її по трьох роках, се б то в шестому році Езекії, а в девятому році Осії, царя Ізраїлського, впокорено Самарию. 11 І перевів царь Ассирийський Ізрайлитян в Ассирию та й оселив їх у Халасі й в Хаборі, при ріці Гозан, і в городах Мидийських, 12 Бо вони не слухали заповідей Господа, Бога свого, й переступали завіт його; усього, що заповідав Мойсей, раб Господень, вони й не слухали й не певнили. 13 У чотирнайцятому році царя Езекії двинув Сеннахирим, царь Ассирийський, проти всіх утверджених городів Юдиних та й поопановував їх. 14 І послав Езекія, царь Юдейський, до царя Ассирийського в Лахис, сказати: Я провинився. Йди назад від мене, а що на мене наложиш, нести му. І наложив царь Ассирийський на Езекію триста талантів срібла й трийцять талантів золота. 15 І оддав Езекія все срібло, яке знайшлось у храму Господньому й в скарбівнях царської палати. 16 Того ж часу зняв Езекія золото з дверей в храму Господньому й з стовпів у дверей, що Езекія, царь Юдейський, пообтягав був золотом, та й пооддавав його цареві Ассирийському. 17 Та царь Ассирийський послав Тартана та Рабсариса та Рабсака з Лахиса з великою військовою потугою до короля Езекії в Ерусалим. І пійшли вони й прийшли під Ерусалим, і зайняли становище на водопроводі вижшого ставу, на дорозї до поля красильнього. 18 І кликали вони царя. Вийшов же до них Еліяким Хелкієнко, начальник палати, й Себна, писарь, та Йоах Асафенко, літописець. 19 І промовив до них Рабсак: Скажіте Езекії: Так говорить великий царь, царь Ассирийський: Що се за надія, на яку ти вповаєш? 20 Ти говорив тільки пусті слова: до війни треба розумної ради й сили; а ти на кого вповаєш, що одорвавсь від мене? 21 Оце ж ти задумав опертись на Египет, — на тую надломлену тростину, що кожному, хто на неї обіпреться, забється в руку й проколе її. Таківський той Фараон, царь Египецький про всіх, що покладають на його надію. 22 Коли ж мені відкажете: Ми на Господа, Бога нашого, вповаємо, то чи ж се не той самий, що його висоти та жертівники позносив Езекія, й повелів Юді й Ерусалимові: Перед сим тілько жертівником, в Ерусалимі, маєте покланятись. 23 Оце ж увійди в угоду з моїм паном, царем Ассирийським: я дам тобі дві тисячі коней, коли спроможешся достати їздеців до них. 24 Як тобі оборонитись і від одного начальника найменьших слуг пана мого? Чи вповаєш на Египет задля колесниць та комонника? 25 Та хиба ж я без волі Господньої прийшов на се місце, щоб його спустошити? Сам Господь звелів мені: Ійди проти сієї землі й спустош її. 26 І сказав Еліяким Хелкієнко та Себна та й Йоах Рабсакові: Розмовляй з рабами твоїми по сирийськи, бо ми розуміємо сю мову, а не говори до нас по юдейськи в слух людей, що на мурі. 27 Рабсак же відказав їм: Чи мій пан послав мене тільки до твого пана й до тебе, щоб сі слова сказати? Ні, також і до тих людей, що седять на мурі, щоб укупі з вами свій кал їсти й свою моч пити? 28 І виступив Рабсак та й промовив голосно по юдейськи, й каже: Слухайте слово великого царя, царя Ассирийського! 29 Так говорить царь: Нехай вас Езекія не баламутить, бо йому не визволити вас із руки моєї; 30 Та й нехай не баламутить вас Езекія надією на Господа, мовляючи: Господь визволить нас і не подасть городу сього цареві Ассирийському на поталу. 31 Не слухайте Езекії! бо так говорить царь Ассирийський: Зробіте примиррє зо мною й вийдіть до мене, й нехай всякий їсть виноград свій й смокви свої, й кожен нехай пє воду з колодязя свого, 32 Покіль я прийду та й займу вас у таку землю, що вашій землі рівна, у землю хлібню й винну, у землю багату на овощ і виноград, у землю маслини й меду, й будете жити, а не помрете. Оце ж не слухайте Езекії! бо він вас зводить, говорючи: Господь вирятує нас. 33 Хиба боги народів вирятували, кожен свою землю, з руки царя Ассирийського? 34 Де боги Ематові й Арпадові? де боги Сефарваїмові, Енині й Івині? Чи ж вирятували вони Самарию з руки моєї? 35 Котрий з усіх богів сих земель вирятував свою землю з руки моєї? 36 І мовчав народ і не відказували йому ні слова, бо мали наказ від царя: Не відповідайте йому. 37 І прийшов Еліяким Хелкієнко, начальник палати, та Себна, писарь, та й Йоах Асафенко, літописець, з роздертою одіжжю до Езекії, та й оповіли йому слова Рабсакові.