1 Слово, що надійшло до Еремії про всіх Юдеїв, що пробували в Египті, та поосідали в Магдолі й у Тафнисі й у Нофі й у країні Патросі: 2 Так говорить Господь сил небесних, Бог Ізрайлів: Ви бачили те нещастє, що я послав на Ерусалим і на всі міста Юдейські, що нині стоять пустками безлюдними, 3 За їх ледарство, що коїли й до гніву мене доводили, ходючи кадити иншим богам, яких не знали ні вони, ні ви, ні ваші батьки. 4 Я посилав до вас раз-пораз з раннього ранку слуг моїх, пророків, казати вам: Не чиніте сих поганих речей, ненавидних мені. 5 Вони ж не слухали й не прихиляли уха, щоб вертатись від ледарства сього, щоб не кадити богам иншим. 6 І пролився мій гнів і моя досада та й палав по городах Юдиних і по улицях Ерусалимських, так що вони поробились розвалищами й пустками, як оце й бачите. 7 Та й тепер говорить Господь, Бог сил небесних, Бог Ізрайлів: Про що ви чините таке велике зло душам вашим, яким ви вигубите чоловіка й жінку, хлопя й немовля зпосеред Юди, так що не зостанеться й нащадку з вас? 8 Про що доводите мене до гніву виробами рук ваших, кадючи иншим богам у землі Египецькій, куди прийшли жити, щоб себе погубити та зробити клятьбою й сьміховищем проміж усіма народами на землі? 9 Хиба ж позабували ви ледарство отців ваших і безбожність царів Юдейських, і жінок їх, ваше власне ледарство й ледарство жінок ваших, яке вони коїли в землі Юдейській та по улицях Ерусалимських? 10 Аж по сей день не вгамувались вони й не бояться та й не ходять в законі мойму й по установах моїх, що дав я вам й отцям вашим. 11 Тим же то так говорить Господь сил небесних, Бог Ізрайлів: Оце оберну лице моє проти вас на погибель і на затрату всього Юди. 12 І відопхну останок із Юдеїв, що наважились ійти в Египет, щоб там жити, і всіх витрачу, всі поляжуть у землі Египецькій; мечем і голоднечею будуть витрачені; мале й велике погине від меча й голоду, й стануться прокляттєм і пострахом, наругою й сьміховищем. 13 Навідаю карою живущих у Египті, як навідав Ерусалим, мечем, голоднечею й моровою пошестю. 14 І з останку Юди, з тих, що прибули в землю Египецьку на пробуваннє чуженицями, нікому не вдасться вирятуватись і втекти та вернутись у землю Юдейську, куди поривати ме душу їх, щоб ізнов туди вернутись і там осістись; ніхто не вернеться, хиба тілько ті, що втечуть із відти. 15 І відказали Еремії всі чоловіки, що знали, як їх жінки чужим богам кадили, й усе жіноцтво, що там стояло натовпом, і ввесь люд, що жив у Египті, в Патросі, й сказали: 16 Що ти провадиш нам в імя Господнє, не послухаємо тебе; 17 А невідмінно чинити мемо те, що сказали уста наші, й будемо кадити богині небесній*, й приносити їй ливну жертву, як се ми чинили, ми й отці наші, царі наші й усі князї наші по городах у Юдеї й по улицях Ерусалимських; а за те були ми тоді ситі й щасливі та й не знали лиха. 18 З того ж часу, як ми перестали кадити небесній цариці й вистачати їй ливну жертву, терпимо в усьому недостачу та й погибаємо від меча й голоднечі. 19 І коли ми кадимо небесній цариці й ливну жертву їй приносимо, то хиба ж се без відома наших мужів виробляємо ми їй книші з її образом та приносимо ливні жертви? 20 Тоді озвався Еремія до всього люду, до чоловіків і жінок і до всього народу, що йому так відповідав (ось як): 21 Хиба ж то не те кадженнє, що справляли ваші батьки, ваші царі й ваші князї й нарід землі по городах Юдиних і по улицях Ерусалимських, — хиба не те спогадав Господь, та хиба не воно вразило його серце? 22 І не здолів довше терпіти Господь ледачі ваші вчинки й гидоти, що ви коїли. Тим то й зробилась ваша земля пусткою й пострахом і клятьбою, та без осадників, як самі тепер вбачаєте. 23 Саме через те, що ви ідолам кадили й перед Господом грішили, й не слухали голосу його, та не ходили по закону Господньому й по приказам його та постановам його — за те й побила вас оця лиха година, як ось самі вбачаєте. 24 І сказав Еремія до всього люду й до всього жіноцтва: Вислухайте слово Господнє, ви, всі Юдеї, що пробуваєте в Египті! 25 Так говорить Господь сил небесних, Бог Ізрайлів: Ви й жіноцтво, що своїми устами мовляли те й вашими руками чинили; ви говорите: Хочемо справдити наші обітниці, якими обреклись небесній цариці, кадити й ливні жертви вистачати. Певніте ж ваші обітниці й справджуйте ваші оброки; 26 Та вислухайте ж і слово Господнє, ви, всі Юдеї, що живете в Египті: Ось, я кленусь вам моїм імям великим, говорить Господь, що ні одна людина Юдейська у всій землі Египецькій не буде вже вимовляти імя моє своїми устами, говорючи: Так певно, як жив Господь! 27 Я бо буду назирати за вами пильно — вам на погибель, а не на добро; й усі Юдеї, що пробувають у Египті, будуть гинути від меча та голоднечі, аж докіль до нащадку не вигинуть. 28 Тілько не багато їх утече від меча й вернеться з землі Египецької в землю Юдейську, останок же Юдеїв, що прийшли в землю Египецьку, щоб там пробувати, дізнається, чиє слово справдиться, — чи моє, чи їх. 29 А ось вам знак, говорить Господь, що я навідаю вас карою в сьому місці, щоб знали, що слова мої справдяться — вам на лихо. 30 Так бо говорить Господь: Ось, я подав Фараона Вафрія, царя Египецького, на поталу ворогам його й в руки настаючим на життє його, як подав Седекію, царя Юдейського, на поталу Навуходонозорові, цареві Вавилонському, ворогові його, настававшому на душу його.