1 І надійшло знов слово Господнє до Еремії, як іще його держано в сторожовому дворі: 2 Так говорить Господь, — той, що сотворив землю, — Господь, що впорядив і утвердив її, — Господь імя йому: 3 Покликни до мене, й я обізвуся, та й обявлю тобі велике й неописане, чого досі не знав єси. 4 Бо так говорить Господь, Бог Ізрайлів, про будинки в городі сьому та про палати в царів Юдейських, що їх розбурюють собі на вали до бою. 5 Ті, що поприходили воювати з Халдеями, — хиба на те, щоб наповнити доми трупами тих, що я їх повбиваю в гніву мойму та в досаді моїй, і за все їх ледарство закрив лице моє від города сього, 6 Ось, я приложу їм плястир та цілющі масті, і повигоюю їх, і дам їм повний мир та й покажу вірність мою, 7 І верну полонян Юдиних і полонян Ізрайлевих, і владжу їх так, як було давно. 8 І очищу їх від усієї неправедності їх, яку вони коїли передо мною, одпавши від мене. 9 І буде мені Ерусалим імям радості, похвалою й величчю в усіх народів на землі, як почують про всі блага, які я подам йому, та здивуються й затремтять перед усіма тими добродійствами й тим щастєм, яким їх наділю. 10 Так говорить Господь: На тому займищі, що про його мовляєте: Спустошене воно, ні людини, ні скотини, — по городах Юдиних та по улицях Ерусалимських, що запустіли, стали без людей, без осадників і без скоту, — 11 Буде знов чути радісний і веселий гомін, співи молодому князеві й молодій княгині, голоси мовляючих: Хваліте Господа Саваота, благий бо Господь і віковічня ласка його, та голос приносячих жертви подячні в дому Господньому; бо я приверну полонян сієї землі до давного стану, говорить Господь. 12 Так говорить Господь Саваот: На сьому місці, що запустіло та без людини, без скотини, й по всіх містах його постануть знов шатра пастухів, що стерегти муть череди свої. 13 По городах нагірніх і по городах подолянських і по городах полуденніх, і в землі Беняминовій і в околицях Ерусалимських, і по містах Юдиних переходити муть ізнов вівці попід руку перелічуючого, говорить Господь. 14 Ось, настане час, говорить Господь, що спевню тую прихильну обітницю, що дав про дім Ізраїля і про дім Юдин: 15 Тих днів і того часу зрощу з Давида пагонця праведного, — сей чинити ме суд і справедливість на землі. 16 В ті часи буде Юда спасен і Ерусалим жити ме в безпеці, і дадуть імя йому „Господь — оправданнє наше!‟ 17 Так бо говорить Господь: Не переведеться у Давида муж (наслідник), що седіти має на престолі дому Ізрайлевого, 18 Та й у священників і в левітів не переведеться муж, що стояти має передо мною, та приносити повсячасно всепалення, пускати димом приноси й порати жертву колену. 19 І надійшло до Еремії слово Господнє таке: 20 Так говорить Господь: Як не можете зрушити мій заповіт про день і мій заповіт про ніч, щоб день і ніч не приходили свого часу, 21 Так не можна розірвати й мій заповіт (умову) з рабом моїм Давидом, щоб не було в його наслідника на престолі його, або з священниками та левітами, слугами моїми. 22 Як нема ліку войнству небесному й нема міри піску морському, так намножу потомків слуги мого Давида й левітів, що мені служити мають. 23 І надійшло до Еремії слово Господнє таке: 24 Чи ти не чуєш, що ті люде говорять: Та ж ті дві родини, що собі Господь був вибрав, він повідкидав! а тим вони нехтують нарід мій, наче б він уже не був народом ув очах моїх? 25 То ж так говорить Господь: Як я мого заповіту про день і ніч і уставів неба й землі твердо не поставив, 26 То й рід Яковів і Давида, слуги мого, я відкину, щоб не брати вже владик із його роду над потомками Авраама, Ізаака й Якова; ой ні; я переведу їх із полону і змилосерджуся до них.