1 Показав мені Господь: ось два кошики з смоквами (фіґами), поставлені перед храмом Господнім — послі того, як Навуходонозор, царь Вавилонський, зайняв у полонь і повів з Ерусалиму у Вавилон Ехонію Йоакименка, царя Юдейського, й князїв Юдейських із теслями і ковалями; 2 Один кошик був із смоквами добрими, які бувають фіґи ранні, а другий кошик з фіґами дуже недобрими, такими поганими, що й їсти неможна. 3 І сказав мені Господь: Що ти бачиш, Ереміє? Я відказав: Добрі смокви, дуже добрі, — й негодящі смокви, такі погані, що й їсти неможна. 4 І надійшло до мене слово Господнє, таке: 5 Так говорить Господь, Бог Ізраїля: Такими добрими, як сі смокви добрі, признаю я полонян Юдеїв, що послав їх із сього займища в землю Халдейську; 6 І спогляну на них ласкавим оком і верну їх у рідну країну, й збудую їх та й не розвалю, і понасаджую та й не викореню; 7 І дам їм серце, щоб мене взнали, що я Господь; і будуть вони моїми людьми, а я буду їх Богом; бо вони обернуться до мене всім серцем. 8 А про другі смокви, що їх годі їсти, бо вони негодящі, так говорить Господь: таким учиню Седекію, царя Юдейського, й його князїв і останок осадників Ерусалимських, що позоставались у краю, і тих, що живуть у Египті; 9 І подам їх на муку й утиск по всіх царствах на землі; на поругу й приповідку; на сьміховище й прокляттє у всіх займищах, куди їх виганяю. 10 І пошлю на їх меча, голоднечу й морову заразу, аж покіль їх вигублю з землі, що наділив їм і отцям їх.