1 Нехай не трівожить ся серце ваше. Віруйте в Бога і в мене віруйте. 2 В дому Отця мого осель багато. Коли б ні, сказав би вам: Ійду наготовити місце вам. 3 І, як пійду та наготовлю вам місце, знов прийду й прийму вас до себе, щоб де я, і ви були. 4 А куди я йду, знаєте, й дорогу знаєте. 5 Каже Йому Тома: Господи, не знаємо, куди йдеш; і як можемо дорогу знати? 6 Рече йому Ісус: Я дорога й правда, й життє: ніхто не приходить до Отця, як тільки мною. 7 Коли б знали мене, й Отця мого знали б; і від нині знаєте Його, й виділи Його. 8 Каже Йому Филип: Господи, покажи нам Отця, то й буде з нас. 9 Рече йому Ісус: Стілький час я з вами, й не пізнав єси мене, Филипе? Хто видів мене, видів Отця; як же ти кажеш: Покажи нам Отця? 10 Хиба не ймеш віри, що я в Отці і Отець у мені? Слова, що я промовляю вам, від себе не промовляю; Отець же, що в мені пробуває, Той робить діла. 11 Віруйте мені, що я в Отці і Отець у мені; коли ж ні, задля діл самих віруйте мені. 12 Істино, істино глаголю вам: Хто вірує в мене, діла, що я роблю, і він робити ме: й більше сього робити ме; бо я до Отця мого йду. 13 І чого просити мете в імя моє, те зроблю, щоб прославивсь Отець у Сині. 14 Коли чого просити мете в імя моє, я зроблю. 15 Коли любите мене, хороніть заповіді мої. 16 І я вблагаю Отця, і дасть вам иншого утішителя, щоб пробував з вами по вік, — 17 Духа правди, котрого світ не може прийняти; бо не видить Його, ані знає Його; ви ж знаєте Його, бо з вами пробуває і в вас буде. 18 Не зоставлю вас сиротами: прийду до вас. 19 Ще трохи, й світ мене більш не видіти ме; ви ж будете видіти мене, бо я живу, й ви жити мете. 20 Того дня знати мете, що я в Отці моїм, і ви в мені, а я в вас. 21 Хто має заповіді мої і хоронить їх, той любить мене; хто ж любить мене, буде люблений від Отця мого, і я любити му його, і обявлюсь йому. 22 Каже Йому Юда, не Іскариоцький: Господи, що воно єсть, що маєш нам обявитись, а не світові? 23 Відказав Ісус і рече йому: Коли хто любить мене, слово моє хоронити ме, і Отець мій любити ме його, і до него прийдемо, і оселю в него зробимо. 24 Хто не любить мене, словес моїх не хоронить; а слово, що ви чуєте, не моє, а пославшого мене Отця. 25 Се я глаголав вам, у вас пробуваючи. 26 Утішитель же, Дух святий, котрого пішле Отець в імя моє, Той научить вас усього, й пригадає вам усе, що я глаголав вам. 27 Упокій оставляю вам, мій упокій даю вам; не, яко ж світ дає, я даю вам. Нехай не трівожить ся серце ваше, ані лякається. 28 Ви чули, що я глаголав вам: Ійду, й прийду до вас. Коли б любили мене, зраділи б, що я сказав: Ійду до Отця; бо Отець мій більший мене. 29 І оце глаголав вам, перш ніж тому стати ся, щоб, як станеть ся, увірували. 30 Вже більш не говорити му багато з вами, йде бо князь світа сього, й у мені не має нічого. 31 Та, щоб знав світ, що я люблю Отця, і, яко ж заповідав мені Отець, так чиню. Уставайте, ходімо з відсіля.