1 І зʼявивсь ангел Господень із Галгала в Бохим, і сказав: Вивів я вас із Египту і привів у землю, що заприсяг про неї батькам вашим, і обітував: Не зламлю моєї вмови з вами по віки; 2 Ви ж не чиніте ніякої мирової вгоди з осадниками сієї землі; ні! мусите їх жертівники руйнувати. Та не послухали ви повеління мого. Що ви вчинили? 3 Оце ж глаголю вам: Не проганяти му їх перед вами, щоб вони були колючками під боки вам, а боги їх сіттю вам. 4 Як же промовив ангел Господень сі слова до всіх синів Ізраїля, почав нарід у голос плакати. 5 Через се проложено тому врочищові призвіще: Бохим*. І жертвували вони там Господеві. 6 Як же відпустив Йозуа нарід, лаштувались тоді сини Ізраїля в дорогу, щоб осягти землю в державу — кожен у свою наслідню державу. 7 І служив нарід Господеві покіль жив на світі Йозуа та значніщі люде, що попереживали Йозуу й що вбачали всі великі дії Господні, що він чинив Ізрайлеві. 8 І вмер Йозуа Нуненко, Господень раб у сто і в десять год віку. 9 І поховали його в займищі наслідньої держави його, у Тамнат-Сараї на Ефраїм-горах, на півночі від Гаас-гори. 10 Як же й увесь той рід відійшов до батьків своїх, а після них прийшов на світ рід инший, люде, що Господа не знали, ні його діл, що він чинив Ізраїлеві, 11 То почали сини Ізраїля чинити, що Господеві було не до вподоби, і покланятись Баалам. 12 Они покинули Господа, Бога батьківського їх, що вивів їх з Египту, та бігали за иншими богами, за богами народів, що жили навкруги й припадали ниць перед ними, і гнівили Господа. 13 Як покинули ж вони Господа й почали вшановувати Баала да Астарти, 14 Запалав тоді гнів Господень на Ізраїля і віддав їх він жаківникам (грабителям), щоб жакували їх, і подав їх на поталу ворогам їх навкруги, так що вони не здоліли встоювати перед ворогами своїми. 15 Куди ні виступали вони, рука Господня була проти них на халепу їх, як погрожував їм Господь і як присягавсь їм Господь. Сим робом довів їх до великої нужди. 16 Та возносив їм Господь суддів, і судді рятували їх із потали їх жаківників. 17 Тільки ж бо вони й суддів своїх не слухали, а блудували з чужими богами, припадаючи перед ними. Хутко звернули вони з тієї дороги, що нею ходили батьки їх, слухаючи заповідей Господніх; не так чинили вони. 18 Возносячи ж Господь їм суддів, був із суддями і рятував їх, покіль жив на світі суддя, з рук ворогїв їх. Бо змилосерджувавсь Господь задля їх жалю на їх напасників і тіснителів. 19 Як умирав же суддя, дак витворяли вони ще гірше ніж батьки їх, ходючи слідом за другими богами, щоб їм служити і припадати перед ними. Не покидали свого робу ні своєї дороги злої. 20 Тоді знов палав гнів Господень на Ізраїля, і глаголав Господь: Через те, що сей люд переступив мою вмову, що я постановив був із їх батьками, і не слухає моїх заповідей, 21 Не проганяти му й я перед ними ні одного з тих народів, що позоставляв Йозуа, коли вмирав, 22 Щоб випробовувати ними Ізраїля, чи буде він уважати на Господню путь, щоб нею ходити, як уважали на її батьки їх, чи ні. 23 Тим і позоставляв Господь сі народи там, не прогнавши їх зараз, і не подав їх Йозуйові на поталу.