1 Клич же, коли є хто, щоб на твій клик озвався. Та й до кого ти з між сьвятих обернешся? 2 О, так, безумного завзяттє вбиває, а нерозважливого погубляє досада. 3 Я бачив, як дурний закоренявся, та й зараз віщував проклін домівцї його: 4 Дїти його далекі від щастя, бити муть їх у воротях (на судї), і не буде їм оборонника. 5 Збори жнив його неситі поїдять, ба й зміж терня заберуть їх, а зажерливцї поглотять майно його. 6 Так, біда не зпід землї береться, й не на ниві родиться недоля. 7 Нї, людина родиться на муку, як іскорки, щоб їм летїти вгору. 8 Я б обернувсь до Бога, передав би справу мою Богові, 9 Що творить дїла великі й недослїдимі, чудні й без лїку, 10 Дає дощі землї й води на поля; 11 Принижених у гору підіймає, а засмученим дає дознати щастя. 12 Він розбиває задуми підступних, і руки їх не доводять до кінця те, що почали. 13 Премудрих ловить він їх лукавством, і рада хитрих не вдається: 14 У день вони мов в темряві блукають, а в полуднї полапки, мов ніччю, шукають. 15 Він рятує бідного од меча уст їх і від руки потужного; 16 І так є нещасливому надїя, а неправда затулює уста свої. 17 Блаженний той, кого Господь карає, тим не цурайсь Господнього навчання! 18 Поранить він, та сам перевяже рану; ударить він, та його ж руки й гоять. 19 В шестьох бідах тебе він порятує, та й в сьомій не доторкнесь тебе лихо. 20 У голодї спасе тебе од смертї, а на війнї — од мечового вдару. 21 Сховаєшся від бича (лихого) язика, й не злякаєшся спустошення, коли воно прийде. 22 Із спустошення й голоду будеш сьміятись, і зьвірів земних не будеш лякатись. 23 Бо в змові з каміннєм у полі будеш, і з польовим зьвіррєм (наче) в договорі. 24 І взнаєш, що намет твій безпечен, а оглядаючи домівку твою, ти не согрішиш*. 25 І побачиш, що потомство твоє многолїчне, й пагонцїв твоїх, як трави на землї. 26 Увійдеш у гріб, достиглий (віком), як укладаються снопи пшеничні у свій час. 27 От чого ми дознались; та й так воно й є; вислухай се й затямуй собі!