1 Озвався Господь до Йова з бурі й промовив: 2 Хто сей, що затемнює задуми мої нерозумними словами? 3 Зараз підпережи чересла твої*, як мужеві годиться: Я питати буду, ти ж відказуй мені: 4 Де тоді був ти, коли я закладав основи землі? Скажи, коли знаєш! 5 Хто визначив міру її, чи знаєш? або хто протягав шнур по ній? 6 На чім оперто підвалини її, або хто заложив угловий камінь її, 7 Як тим часом всі ранні зорі веселилися, і всі сини Божі викликували з радощів? 8 Хто запер, мов би ворітьми море, як воно ринуло, та, неначе з матернього лона, вийшло, 9 Як я зробив йому хмари одежою, а мряку пеленами його, 10 Та вказав йому гряниці, поставив засови й ворота, 11 І сказав: ось покіль доходити будеш, а далій не перейдеш, і тут межа надутим филям твоїм? 12 Чи давав єси коли на віку твойму наказ ранкові, або вказав зорі місце, (де зачервоніти) 13 Та щоб обхопила краї землі, а земля стрясла з себе безбожників; 14 Щоб земля перемінила вид свій, мов глина під печаткою, та стала, мов барвиста одежа, 15 А безбожникам щоб одняте було світло, і сьмілива рука їх зломилась. 16 Чи то ти сходив у глибину морську та провірював безодню? 17 Чи ворота смертні тобі відчинялись, чи бачив ти двері темряви страшної? 18 Чи обняв ти оком світ увесь широкий? Говори, коли все знаєш? 19 Куди дорога до пробутку світла, й де місце темряви? 20 А вже ж ти доходив до гряниць її й знаєш стежки до дому її. 21 Певно знаєш, бо ти був тоді вже народжений, й днів життя твого дуже багато! 22 А може доходив до складів снігу, й бачив грядові комори, 23 Що я їх переховую на час смутку, на день побою та війни (проти ледачих)? 24 Якою дорогою розливаєсь світло й шириться східний вітер по землі? 25 Хто дощу канали риє, й хто блискавицям путь указує та грому, 26 Щоб ійшов дощ на землю безлюдну, на пустиню, де нема й чоловіка, 27 Щоб насичував пустиню й степ, і розбуджував до росту зароди травні? 28 Чи в доща є батько? Хто роджає краплі роси? 29 Із чиєго лоня виходить лід і иней в воздусі — хто його родить? 30 Води, мов камінь тверднуть, і поверхня безодні замерзає. 31 Чи звязав би ти узол у Плеяди, чи розвязав би Орійона†? 32 Чи повиводив би ти громаду зірниць у свій час, Ас-зірницю із дітьми її? 33 Чи небесне знаєш право, чи можеш порядок його завести на землі? 34 Чи можеш підняти голос твій до хмар, щоб рясний дощ спустився на тебе? 35 Чи можеш ти розсилати блискавиці, та й чи прийдуть вони ʼд тобі й скажуть: Ось ми! 36 Хто вложив мудрість у серце, й хто дав мисль розумові? 37 Хто може перелічити хмари своєю мудрістю й здержати сей посуд піднебесний, 38 Коли пил обертаєсь в болото, й в грудки злипаєсь? 39 Не вже ж то ти ловиш левиці здобич і левчуків годуєш, 40 Як вони лежать в берлозї, або тихо в гущавині засідаються? 41 А воронові хто готує харч його, коли діти його пищать до Бога, блукаючи без поживи?