1 І говорив Еліуй дальше й казав: 2 Слухайте, мудрі, моєї річі, нахиліть до мене ухо, ви розумні! 3 Ухо бо слова розбірає, як піднебіннє розізнає смак у їді. 4 Зложім суд між собою й визнаймо, що добре. 5 Ось, Йов сказав: Я прав, та Бог відмовив мені суду. 6 Чи ж мені лгати на правду мою? Моя невилічима рана — незаслужена. 7 Хиба є де такий чоловік, як Йов, що глумує, мов би пив воду, 8 Товаришує беззаконним і ходить з людьми безбожними? 9 Він бо сказав: Нема з того хісна чоловікові, як угоджає Богу. 10 Слухайте ж, мужі мудрі, мене! Не може бути в Бога неправди, у Вседержителя — несправедливого суду, 11 Він бо дає чоловіку, що заробив ділами, й після поступків мужа відплачує йому. 12 Праведне слово, Бог кривди не чинить, і Вседержитель не вивертає суду. 13 Хто окрім його дбає про землю? Хто дає лад у вселенній? 14 Оберни він серце своє до себе самого, й візьми дух її й диханнє її до себе, — 15 Все живе зараз би зникло, прахом би люде взялися. 16 От же, коли маєш розум, то слухай й вважай на слова мої. 17 Хто ненавидів би правду, то як би він світом правив? І можеш же ти найправеднійшого обвиняти? 18 Хиба можна сказати цареві: ти — безбожник, а князям: ви — беззаконники? 19 Та він не зважає на особи князїв і не воліє він багатого ніж убогого, бо всі вони — діло рук його. 20 Нагло вмірають вони; серед ночі зворушиться нарід, і вони зникають; і сильних проганяють не силою. 21 Очі бо його над дорогами чоловіка, й бачить він кожний ступінь його. 22 Нема темряви, ні глухої тіні, де б могли заховатись беззаконнующі. 23 Опісля він уже не домагаєсь від чоловіка, щоб ставав на суд з Богом. 24 Він стирає можних без допиту й ставить других намість їх, 25 Бо він виявляє діла їх, і скидає їх одної ночі, й вони щезають, 26 Як беззаконних, карає він їх перед очима в других. 27 За те, що відхилились від його і всіх доріг його не хотіли розуміти, 28 Так що дійшов до його клик злиденних, і він почув стогни придавлених. 29 Як упокій він дарує, — хто тоді потрівожить? як він своє лице заховає, хто на його спогляне? — все одно, чи народ, чи один чоловік, 30 Щоб лицемір не царював, блазнячи народ. 31 От як треба до Бога говорити: Я потерпів кару, — більш не буду грішити; 32 А чого я не розумію, — ти навчи мене, і скоро вчинив беззаконність, вже більше не буду. 33 Чи то ж по твойму судові має він одплачувати? І як ти відкидаєш, то й ти маєш вибірати, а не я; говори ж, що знаєш. 34 Люде розумні скажуть мені, а так само й кожний чоловік мудрий, що мене чує: 35 Йов говорив нерозумно, й у словах його нема глузду. 36 Я б хотів, щоб Йова докладно питано, після відповідей його, які лицюють хиба людям безбожним. 37 Інакше він до гріха свого придасть іще й відступ (од Бога), та буде ще перед нами й в долоні плескати, й наговорить іще більше проти Бога.