1 Так! срібло має початкову жилу, й золото своє місце, де його плавлють. 2 Залізо добувають із землі, а мідь витоплюють із каміння. 3 (Чоловік) робить кінець тьмі й пильно шукає за (таким) каменем у мороці й найглухійшій темноті. 4 Пробивають закоп у місцях, де не постала нога; спускаючись, висять і сумують далеко від людей. 5 Земля, де хліб росте, у нутрі розрита, неначе огнем. 6 Камінь її — то сафир із золотими крупцями. 7 Стежки туди не знає хижа птиця, й не зазирнуло туди око яструба; 8 Не топтали її левчуки, й не ходив по ній шакаль. 9 На граніт накладає він (чоловік) руку свою, з коренем перевертає гори. 10 В скелях прорубує канали, й все дорогоцінне вбачає око його. 11 Зупиняє протоки бурчаків і, що заховано в тьмі, все те на світло виносить. 12 А де ж мудрість знайти? і де є місце розуму? 13 Чоловік не знає ціни її, й не знаходиться вона на землі живих. 14 Безодня говорить: Не в мені вона; та й море каже: Не в мене! 15 Не продається вона за золото та й не вимінюєсь її за срібло ваговите; 16 Не в ціні вона з золотом Офирським, ні з дорогоцінним ониксом, ні з сафіром. 17 Не рівняєсь із нею золото й кришталь, та й не виміняєш її за посуди щирозолоті. 18 А про коралі та перли й згадувати ніщо; здобути премудрість — ціннійш над рубини. 19 Ба й топаз Етиопський їй не рівня; щирим золотом не цінуєсь вона. 20 Звідки ж береся премудрість? і де є місце розуму? 21 Від усього, що живе, скрита вона, ба не догледить її й птаство піднебесне. 22 Правда, безодня та смерть говорять: до ушей наших доходила чутка про неї; 23 Але тільки Бог знає тропу до неї та знає й місце її. 24 Він бо прозирає всі конці світу, й що під небом, він вбачає. 25 Як він визначив вітрові вагу й воді давав міру, 26 Коли вказував дощам закон, а блискавицям дорогу, — 27 Тоді він бачив її й явив її, й приспособив її, та навчив ще й слідити її, 28 І сказав чоловіку: Страх Господень — се справдішня премудрість тобі; берегтись злого — се розум.