1 Горе синам неслухняним, — говорить Господь, тим, що задумують задуми без мене, — що ввіходять у вмови, мені супротивні, та гріхи на гріхи громадять: 2 Не спитавшись у мене, ійдуть вони в Египет, щоб шукати підмоги в силі Фараоновій та захистити себе в тіні Египту. 3 Але сила Фараонова вийде вам на сором, і захист у тіні в Египті — на безчесть. 4 Князї твої прийдуть у Зоан-город, а посли твої зійдуть аж до Ханесу; 5 Та всі вони застидаються задля того народу, що їм без пожитку; не буде від него ні підмоги, ні хісна, — хиба тілько стид і сором. 6 Ось вам смутне пророцтво про ту скотину, що мандрує в землю полуденню, через країну нужди й тіснечі, де леви та левиці, гаспиди та летючі змиї; перевозять на хребтах ослячих свої добутки, й на верблюджих горбах — надбаннє своє до народу, що їм нема з його вжитку: 7 Бо Египецька поміч — річ марна й даремна; тим то й накликав я: сила їх — сидіти тихо. 8 Ійди ж, напиши се їм на таблиці, запиши в книгу, щоб воно в їх перед віччу, поки світ світом, стояло. 9 Бо се люд упрямий, діти віроломні, що не хочуть слухати Божого закону, 10 Що видющим ось як говорять: „Нічого не бачте!‟ а пророкам: „Не прорікайте нам правду, говоріте, що нам любе, віщуйте, що миле*: 11 Зійдіте з дороги, відверніться від правої путі; відсуньте нам із перед очей Святого Ізрайлевого!‟ 12 Тим то Святий ув Ізраїлі ось як говорить: Що ви слово спасенне моє відкидаєте, а вповаєте на оману й неправду, та в тому шукаєте опори, — 13 То беззаконство се буде вам, мов щілина перед розпадом, що показалась у мурі високім, — грухне він нагло, в хвилині. 14 І він розвалить його, як розбивають глиняний горщик, розбиваючи його безпощадно, так що між куснями з його не найдеться ні черепка, щоб із припечка взяти углика, або з криниці води зачерпнути. 15 Так бо говорить Господь Бог, Святий Ізрайлів: Сидячи тихо на місці, були б ви спаслися; бо в тихості і надії вся ваша потуга; та ви не хотіли, 16 А мовляли: „Ні, ми на конях утечемо‟, — за те ж і втечете; „ми на бистрих побіжимо‟, — за те ж і бистрі будуть вас здогоняти! 17 Зо страху перед одним втікати ме в вас тисяча, а зо страху перед пятьма так розбігнетесь, що останок із вас буде, наче віха на верху гори, мов знак на горбі. 18 Та Господь жде ще, щоб вам ласку явити, здержуєсь, щоб вас пожалувати; бо Господь — се Бог правди; блажен, хто вповає на його. 19 На Сионі люд жити ме знов, знов у Ерусалимі; й не будеш гірко плакати, — він змилосердиться на голос плачу твого, й скоро його почує, — дасть відповідь тобі. 20 І дасть вам Господь хліб у горю, й воду в нужді; і вчителі твої небудуть ховатись та й очі твої будуть бачити вчителів твоїх; 21 І уші твої все будуть чути впомин їх позад тебе: Ось дорога, простуй нею! як би ви схибили вправо, чи схибили в ліво; 22 Тоді будуть ідоли в поволоці срібній, та боввани в поволоці золотій, — гидотою вам; ти повикидаєш їх, як погань, і казати меш: геть звідсі; 23 І дасть він дощ на насіннє твоє, що ним поле засієш, і вроджай буде в тебе по нивах і тучен і сочен, а твій скот буде пастись тоді по широких лугах. 24 А воли та осли, що порають поле, їсти муть посолену пашу, очищену, та перевіяну лопатою. 25 І на всякій високій горі й на горбі високім забурчать бурчаки та потоки води в день великого побою, як упадуть башти. 26 І тоді засвітить місяць світлом сонця, а світло соняшне буде всемеро яснійше, як світло сімох днів, — того часу, як Господь рани свойму люду перевяже, та погоіть синці, йому завдані. 27 Ось іде, наче з далечезного краю, імя Господнє, горить гнів у його, поломє страшно палає; уста його повні досади, язик його, мов огонь палючий; 28 Подих його — мов потопний потік, що до шиї сягає, щоб витратити невірних до нащаду; й буде в челюстях невірних узда, що веде ув облуд. 29 Ви ж співати мете пісні, як уночі перед святами святими, а на серці буде весело, як у того, що серед сопілок ійде на гору Господню, до твердині Ізрайлевої. 30 І загрімить Господь гласом величним, і явить важку руку свою в гніву й поломї пожераючого огню; в бурі й повідді та камінному гряді. 31 Бо від голосу Господнього Ассур стрепенеться, жезлом ударений. 32 І при кожному ударі палицею, що йому призначена, та що її Господь на його спустить, дзвонити муть бубни й цитрі, й опустошить його безпощадною війною. 33 Наготовлено бо вже давно Тофет† також і самому цареві, — а глибокий він і широкий; в кострі його багато огню й дров; подих Господній підпалить його потоком сірки.