1 Горе короні гордих та пяних Ефраїміїв, (горе) зовялому цьвіту в величній окрасі його, що розсадовився поверх гори понад урожайною долиною, та все, мов би пяний від вина. 2 Ось уже йде потужний та кріпкий (гнів) від Господа, наче злива з грядом і пагубний вихор; наче розгукана повідь розбурханих вод, і повергає його нездержною силою на землю. 3 Ногами буде потоптана корона гордині пяних Ефраїміїв. 4 З квіткою ж вялою в величній окрасі його на верху вроджайної долини станесь те, що з смоквою, перед часом достиглою, що, скоро хто її вбачить, зараз простягає руку та й зʼїдає. 5 Оного часу буде один Господь Саваот величним вінцем і короною слави для останків свого народу; 6 Він буде духом правосуду тим, що засідають на суд, та відвагою тим, що ворога від воріт прогонять. 7 Бо й вони від вина спотикаються й збиваються напоями з дороги; священник і пророк спотикаються від опяняючих напитків; поконані вином, ходять, мов безглузді від напою; в пізнанні похибляються, помиляються в осуді. 8 Столи в них повні гиду й блювотини, нема чистого місця. 9 А договорюють*: „Кого хоче він учити знання? кого проповіддю на розум наводити? хиба тих, що перестали їх молоком з грудей годувати, що їх неня саме від грудей відлучила? 10 У вас усе — заповідь та заповідь, а за заповіддю знов заповідь; правило та правило, а за правилом ізнов правило; тут не багато часу (до кари), та й там не багато.‟ 11 За се ж будуть говорити до сих людей чужинці† лепетаннєм чужою мовою. 12 До них говорили (пророки): „Оце відпочинок: дайте спочити струдженому: се буде потіха‟ (наша). Та вони не хотіли слухати. 13 І станесь із ними по слову Господньому: заповідь на заповідь; заповідь за заповіддю; правило та правило, а за правилом ізнов правило; тут не багато, та й там не багато, — так що пійдуть і попадають горілиць і порозбиваються, і попадуться в сіть та й спіймаються. 14 Слухайте ж слова Господнього, ви зневажники, що правите народом сим у Ерусалимі: 15 Позаяк ви говорите: „Ми з смертю зробили умову, рядну вчинили ми з пеклом: коли побиваючий бич переходити ме, — він нас не досягне, бо ми втечище певне маєм у льжі, й в омані притулок надійний.‟ 16 За се так говорить Господь Бог: Ось я закладаю в основу камінь на Сионі, — камінь певний, угольний, великоцінний, та кріпко заложений; хто в його ввірує, той не застидаєсь. 17 І зроблю суд мірою, а справедливість — вагою, і, наче грядом, спустошене буде втечище льжи, й води затоплять місце вашого сховку. 18 І так ваші змовини з смертю розірвуться, і ваша рядна з пеклом не встоїть; і як прийде побиваючий бич, то й вас погубить, 19 Наколи переходити стане, він захопить вас; а переходити ме кожного рана, в день і в ночі, та й сама вже чутка про його переймати ме страхом. 20 Ложе буде вам надто коротке, щоб простягнутись, — укривало надто узке, щоб ним обгорнутись. 21 Бо встане Господь так, як на горі Перазимі‡, розгніваєсь, як на долині Габаонській§, щоб зробити діло своє, діло незвичайне, та й довершить своє діло, своє діло дивовижне. 22 Тим не жартуйте, щоб кайдани в вас не стали тугійші; бо я чув від Господа, Бога сил, — що пагуба всій землі призначена. 23 Прихиліте ж слух і послухайте голосу мого; вважайте й вислухайте, що буду до вас промовляти: 24 Хиба плугатарь день у день про свій засів оре, викидає борозди та боронить землю свою? 25 Ні; зрівнявши ниву, сіє він чорнуху, або розсіває кмин, або сіє пшеницю, ячмінь у вибраному місці, та просо. 26 Сього порядку навчає його сам Господь; він учить його. 27 Бо не молотять чорнухи валом зубчатим, ані коліс не качають по кминові, а палицею вибивають чорнуху, та й кмин — палицею. 28 Та й збіжжє вимолочують, та не роздавлюють його; водять по йому молотільні колеса з їх кіньми, та розтирають. 29 І се походить від Господа сил: дивні ради його, велика премудрість його!