1 Господи! ти Бог мій; буду тебе прославляти, буду хвалити імя твоє; ти бо вчинив речі дивні; задуми давні спевнились; — так! 2 Ти обернув міста в купу каміння, утверджені замки — в руїну; не стало вже чужинецьких палат у місті; повіки воно не відбудуєсь. 3 Тим тебе будуть потужні народи хвалити, а городи страшних народів боятись; 4 Ти бо був убогому захистом; охороною бідного тісного часу в него, втечищем під хуртовину, й тінню у спеку; бо лють гнобителів дихала на них, мов буря об мур. 5 Як жару під засуху, так погасив єси буту ворогів; як жара густою хмарою, — так пригашена побіда переважників лютих. 6 І приладить Господь сил на сій горі гостину для всіх народів із товстих страв, — гостину з шпігу в костях і з самих вин чистих; 7 І порве він на сій горі покривало, що вкриває всі народи, — покривало, ще лежить на всіх племенах. 8 Потоптана буде смерть по всі віки, й повтирає Господь сльози з усіх лиць, і здійме ганьбу з свого люду по всій землі; от як говорить Господь. 9 І скажуть того дня: Ось він наш Бог! на його ми вповали, й він спас нас! Ось він Господь, на його ми вповали, то й радуватись і веселитись мемо спаннєм його! 10 Бо Господня рука на горі сій опочине, а Моаба потопче на його ж місці, мов ту солому на гній. 11 І хоч він розпростре руки свої, як пливець до пливання простирає, то Господь впокорить гординю його разом із лукавством рук його. 12 І твердиню височенних мурів твоїх повалить, поверне, розкине по землі в порох.