1 Говоріть братам вашим: Мій народе, а сестрам вашим: Помилувана. 2 Позивайтесь із матіррю вашою, позивайтесь; бо вона не жена мені, я їй не муж; нехай вона віддалить блуд від лиця свого, й перелюбство від грудей своїх, 3 Щоб її не роздяг я до нага, й не зробив такою, як була в день уродин своїх; щоб не вчинив її пустинею, не обернув у землю суху та не заморив спрагою. 4 І дітей її я не помилую, бо вони діти блудницькі. 5 Бо мати їх блудувала, соромом окривала себе та, що їх почала; бо казала: Пійду за полюбовниками моїми; вони ж дають мені хліб і воду й вовну й лен, оливу й напій. 6 Тим же то їй терниною стежку закидаю, — плотом загороджу, й не знайде вона стежок своїх. 7 Пожене слідом за полюбовниками своїми, та їх не здогонить і буде їх шукати, але їх не знайде; а тоді скаже: Пійду, вернуся до мого першого мужа; тоді бо лучше було мені, ніж тепер. 8 Так, вона не знала, що се я, — я давав їй і хліб і вино й олію; що вистачав їй срібло й золото, з чого вони робили собі Баала. 9 За те ж я возьму назад хліб мій в його часі, і вино в його порі; відберу вовну й лен мій, чим вона свою наготу прикриває. 10 А так відкрию сором її перед очима полюбовників її, і ніхто не вирве її із руки в мене. 11 Її втіхам кінець положу, й святам її й новим місяцям її й суботам її та й усім святочним часам її. 12 І попустошу в неї сади виноградні й фиґовину, що про них вона мовляла: се в мене подарунки, що полюбовники мої мені дарували; все те оберну я в ліс; польові зьвіри живитись муть ними. 13 Я скараю її за ввесь час, що вона Баалам служила, їм кадило палила, а нарядившись в намисти та ланцюжки, за полюбовниками своїми ходила, про мене ж забула, говорить Господь. 14 Та ось, і я заманю її в пустиню до себе, й буду їй до серця промовляти. 15 І верну їй звідти виноградники її, й долина Ахор (сумна) буде їй дверима до надії, і співати ме знов, як у своїх молодощах, як тоді, коли виходила з землі Египецької. 16 І буде так із того часу, говорить Господь, що мене ти звати меш „чоловіче мій,‟ а не звати меш „Баале‟ (пане мій). 17 І викину з уст її імена Баалів, та й не буде вже більше згадувати назви їх. 18 І вчиню тоді вмову задля них із зьвірми польовими, з птаством під небом і всім тим, що човгає по землі; й закину луки та мечі й війну з землі, й дам їм жити безпечно. 19 Я одружу тебе зо мною на віки, одружу тебе в справедливості й суді, в ласкавості й милосердю, 20 Одружу тебе зо мною в вірності, й спізнаєш, що я — Господь. 21 І буде того часу: я вислухаю, говорить Господь, вислухаю небо, а воно вислухає землю, 22 Земля ж вислухає збіжє, вино й оливу; а сі вислухають Езрееля. 23 І я посію його на землі про себе, й помилую Непомилувану, й скажу Немій-людові: Ти — мій люд, а він скаже: Ти — мій Бог!