1 Ізраїль — повнолозий виноград, багатий у плоди; та чим більш у нього плодів, тим і жертівників більше; чим лучша земля у нього, тим гарнійше прибирають бовванів своїх. 2 Розділилось у них серце, за те й жде їх кара; він повалить їх жертівники, потре їх божища. 3 Вони будуть тоді казати: Нема в нас царя, тим що ми Бога не боялись; та й царь — що він нам поміг би? 4 Говорять вони пусті бесіди, криво присягають і чинять умови; за те прийде суд на них, мов отруйне зїллє на загонах в полі. 5 Задля телця Бет-Авена затремтять Самарийські осадники; заплаче по ньому нарід його, та й священники його, що ним так раділи, заплачуть по славі його, бо вона відійде від його. 6 Ба й самого його віднесуть ув Ассирию — в гостинець цареві-защитникові; постидається Ефраїм і осоромиться Ізраїль надією своєю. 7 Зникне в Самариї царь, ніби та піна на воді. 8 І попустошені будуть, висоти Авена — той гріх Ізраїля; поростуть бодяки да тернина на їх жертівниках, і скажуть вони горам: Впадіте на нас! а горбам: Покрийте нас! 9 Ще гірше, як у часах Гиви грішив ти, Ізраїлю; там вони держались, і війна в Габаоні проти безбожників не була така страшна. 10 Їх же скараю по бажанні гніву мого: зберуться на них народи, й впаде на них кара за двоїстий проступок їх. 11 Ефраїм стане, як та усвоєна ялівка, що привикла молотити; й самий я наложу ярмо йому на товсту шию; на Ефраїмі їздити муть верхом, Юда буде за плугом ходити, Яков — волочити. 12 Нехай би ж сіяли праведність, щоб могли жати ласку; розʼорюйте в собі новину; бо вже час, шукати Господа, щоб, коли він навідається, полив вас справедливостю. 13 Досі ви порали безбожність, а жали беззаконство, й їсте хліб омани; ти бо надіявся на твою путь та на многоту війська. 14 Оце ж настане метушня в народі твому, й усі твердині твої порозпадаються, як Салман збурив був Бет-Арбель в день битви: матір полягла з дітьми. 15 Ось, до чого довів вас Бетель — за безмірну безбожність вашу!