1 Біймо ся ж оце, щоб, коли зостається обітниця ввійти в покій Його, не явив ся хто з вас опізнившись. 2 Бо й нам благовіствовано, як і тим, тільки не було користне їм слово проповіді, не зєднавшись з вірою тих, що слухали Його. 3 Входимо бо в відпочинок ми, що увірували, яко ж рече: „Так що покляв ся я в гніві моїм, що не ввійдуть в відпочинок мій,‟ хоч діла від настання світу скінчені. 4 Рече бо десь про семий день так: „І відпочив Бог дня семого від усіх діл своїх.‟ 5 І в сьому (місці) знов: „Чи коли ввійдуть у відпочинок мій.‟ 6 Коли ж оставляється, щоб деякі ввійшли в него, а котрим перше благовіствовано, не ввійшли за непослух; 7 то знов означає якийсь день, „сьогодні‟ глаголючи в Давиді, по стільких літах, яко ж було сказано: „Сьогодні, як почуєте голос Його, не закаменяйте сердець ваших.‟ 8 Бо коли б Ісус тих упокоїв, не говорив би про инший день після того. 9 Оце ж оставлено ще суботованнє людям божим. 10 Хто бо ввійшов у відпочинок Його, той відпочив от діл своїх, яко ж від своїх Бог. 11 Стараймо ся ж увійти в той відпочинок, щоб хто не впав тим же робом у недовірство. 12 Живе бо слово Боже і дійственне, і гостріще всякого обоюдного меча, і проходить аж до розділення душі і духа, членів і мозків, і розсуджує помишлення і думки серця. 13 І нема творива невідомого перед Ним; усе ж наге і явне перед очима Його, про кого наше слово. 14 Маючи ж Архиєрея великого, що пройшов небеса, Ісуса Сина Божого, держімось визнання. 15 Не маємо бо архиєрея, що не міг би боліти серцем у немощах наших, а такого, що дізнав усякої спокуси по подобию, окрім гріха. 16 Приступаймо ж з одвагою до престола благодати, щоб прийняти милость і знайти благодать на поміч зачасу.