41
Сталося ж у конці двох повних літ, Фараон бачив сон. Бачся, стояв він при ріці. І се, ніби з річки, вийшло семеро корів гарних і ситих, та й пасуться в лузї. Аж ось і других семеро корів вийшло поганих на вид і худих, да й стоять коло тих корів на річному березї. І пожерли семеро корови погані сімох корів гарних і ситих. І прокинувсь Фараон. І заснув, і снилось йому в друге: бачся семеро колосків жита виходило з одного стебла, товстих і повних. А ж ось других семеро колосків, тоненьких і висушених східним вітром, виросло за ними. І пожерли семеро колоски тоненькі і вітром спалені семеро колосків товстих та повних. Прокинеться ж Фараон, аж то сон. І сталось уранці, стрівожився дух його, і пославши скликав усіх віщунів Египецьких і всіх мудрагелів тамошніх. І росказав їм Фараон сон свій, та й не було нікого, щоб умів його витолкувати Фараонові. Озветься ж дука винарський до Фараона: Мушу спогадати кривду мою. 10 Розгнівився Фараон на раби свої та й укинув нас у темницю в дому гетьмана вартовницького, мене та дуку пекарського. 11 І бачили ми сон обидва тієї ночі, я й він, кожному проти иншого снилось. 12 Був же там із нами молодик Єврей, раб гетьманський вартовницький; і росказали ми йому, і виложив нам наші сни, кожному виложив сон його. 13 Сталося ж, як виложив нам, так і справдилось: мене вернено на моє дуківство, а того повішено. 14 Пославши ж Фараон, прикликав Йосифа. І виведено його негайно з хурдиги. І остригся він і перемінив одіж на собі, і прийшов до Фараона. 15 Каже ж Фараон Йосифові: Бачив я сон, а хто б витолкував, такого нема; я ж чув про тебе, кажуть, що, чувши сни, вмієш толкувати. 16 Відказуючи ж Фараонові Йосиф каже: Не я, ні! Бог дасть Фараонові відповідь упокійну. 17 Каже ж Фараон Йосифові: Снилось мені: бачся, стою на березї річному. 18 Аж се — із ріки вийшло семеро корів гарних і ситих, та й пасуться в лузї. 19 Аж се — других семеро вийшло слідом за ними, сухі і дуже погані видом і худі тілом такі, що й не бачив я по всій землі Египецькій. 20 І пожерли семеро корови погані сімох корів ситих. 21 І як вони пожерли їх, не знати було, що вони ввійшли в утробу їх, і вид їх був такий самий, як і перш. Прокинувся я та й знов заснув. 22 І бачив я вві сні мойму, неначе семеро колосків виросло з одного стебла повних і добрих. 23 Другі ж семеро колосків тоненьких и спалених вітром виросли слідом за ними. 24 І пожерли семеро засохлі колоски і спалені вітром сімох колосків добрих і повних. І росказав я віщунам, та не було нікого, щоб мені те зʼясувати. 25 І каже Йосиф Фараонові: Сон Фараонів один: що Бог творити ме, показав Фараонові. 26 Семеро коров гарних — сім років, і семеро колосся доброго — сім років; сон один. 27 І семеро коров худих і поганих, що вийшло за ними, сім років, і семеро порожних колосків, спалених східним вітром, се буде сім років голодних. 28 Оце воно, що я сказав Фараонові: Що хоче Бог творити, він показав Фараонові. 29 Дивись, оце настануть сім літ великого врожаю по всій Египецькій землі. 30 Прийде ж і сім літ голодних за ними; і забудуть про наддостаток в Египецькій землі, і погубить землю сю голоднеча. 31 І не знати муть уроджаю в землі сій від голоднечі тієї, що йде за ним; тяжка бо буде вельми. 32 Приснився ж сон Фараонові двічі про те, що се постане від Бога, і незабаром приведе Бог се в діло. 33 Тим нехай Фараон вигледить чоловіка мудрого й зугадного, та й поставить його над Египецькою землею. 34 Нехай се вчинить Фараон і поставить доглядника по землі, і нехай одбирає пятину в Египецькій землі у сім роках уроджайних. 35 І нехай громадять усяку харч за сім добрих літ, що настають, і нехай ссипають пшеницю під руку Фараонові, і нехай харчі приховують по городах. 36 І буде харч прихована про запас землі на сім років голодних, що настануть у землі Египецькій, щоб земля не погибла в голоднечу. 37 Угодно ж се було в очу Фараонові і в очу всіх дворян його. 38 І каже Фараон дворянам своїм: Чи можна ж нам ізнайти чоловіка такого, щоб на йому та був дух Божий? 39 Каже ж Фараон Йосифові: Після того, як Бог показав тобі се все, нема нікого такого зугадного й мудрого, як ти. 40 Ти сам будеш над моїм домом, і слухати ме слова твого все царство моє; тілько престолом я більший над тебе буду. 41 Промовив же Фараон до Йосифа: Се поставляю тебе над усією землею Египецькою. 42 І знявши Фараон перстеня з руки своєї, надів його на руку Йосифові, і вдіг його в шати білі, і возложив ланьцух золотий йому на шию. 43 І посадив його на колесницю свою другу, і вигукувано перед ним: Навколішки! Сим робом поставив його над усією землею Египецькою. 44 Промовив же Фараон до Йосифа: Я Фараон, та без тебе не махне й рукою і не поступить ногою ніхто в землі Египецькій. 45 І дав Фараон імя Йосифові Зафнат Панеях*, і дав йому за жену Аснату, дочку Потифера, священника Онського. І знявсь Йосиф над Египтом. 46 І було Йосифові трийцять літ, як він став перед Фараоном, царем Египецьким. І вийшов Йосиф від Фараона та й пройшов по всій землі Египецькій. 47 Земля ж зародила сім год урожаєм, наче жменями. 48 І назбирав усякої харчі за сім год, яка була на землі Египецькій, та й поприховував харч по городах. Харчі з поля, навкруги города, поприховував у тому ж городі. 49 І назбирав Йосиф пшениці, мов би піску морського, багато вельми, що погубив і ліки; було бо безліч. 50 В Йосифа ж родилось два сини до настання семи год голодних, що вродила йому Асната, дочка Потифара, священника Онського. 51 Дав же Йосиф імя первому Манассій: Мені бо, рече, дав Бог забути всю недолю мою й усе в господі панотцевій. 52 Імя ж другому нарік Ефрем; бо зробив мене плодющим Бог у землі бідування мого. 53 Минуло ж сім років урожайних, що були в землі Египецькій. 54 І почали голодних сім год наставати по слову Йосифовому. І був голод по всій землі; у всій же землі Египецькій був хліб. 55 Як же заголодала й земля Египецька, заквилили люде до Фараона про хліб. Каже ж Фараон усім Египтянам: Ідіте до Йосифа, і, що скаже вам, чиніте. 56 А голоднеча придавила ввесь світ. Поодчиняв же Йосиф усі житниці, та й продавав хліб усім Египтянам. 57 Кинулись тоді всі землі до Йосифа в Египет; бо всюди панував страшний голод.
* 41:45 Египецьке слово: Спаситель світа. 41:45 По египецьки Ан, старе імя міста Геліополіс, недалеко від теперішного Каїро.