1 І вставши Яков на ноги, пійшов у землю восточню. 2 Дивиться, коли ж колодязь на степу, і було там три отарі овець, що полягали коло його. З того бо колодязя наповано стада. Над усьтєм же колодязьним лежав камінь великий. 3 І скуплювались там усі стада, і одвалювано каменя від усьтя колодязного, і наповано вівці, та й знов навалювано каменя на усьтє колодязне на місці свойму. 4 Рече ж їм Яков: Браттє, звідки ви? Вони ж кажуть: Ми з Гарану. 5 Рече ж їм: Чи знаєте Лабана Нагоренка? Вони ж кажуть: Знаємо. 6 Рече ж їм: Чи жив, здоров? Вони ж кажуть: Жив і здоров. Ось і Рахеля, дочка його, йде з вівцями. 7 І рече Яков: Ще дня багацько, не пора скуплювати докупи скотину. Понаповайте вівці, та йдіть, пасіте. 8 Вони ж кажуть: Не зможемо, докіль усі отарі скупляться докупи, та одвалять каменя з колодязного усьтя; тоді й понаповаємо вівці. 9 Ще ж він говорив до них, аж ось Рахеля пригналась із отецькими вівцями; вона бо доглядала їх. 10 І сталось, як зуздрів Яков Рахелю, дочку Лабанову, брата матері своєї, приступив Яков, одвалив каменя від усьтя колодязного, та й напоїв вівці Лабанові, брата материного. 11 І поцілував Яков Рахелю, та й заплакав у голос. 12 І повідав Рахелі, що він брат отця її, і що він син Ребечин. І побігши вона, повідала панотцеві свойму сі речі. 13 Сталось ж, як почув Лабан вісті про Якова, побіг зустріч йому, і обнявши його цілував, і ввів його в господу свою, і повідав Лабанові всі речі сі. 14 І каже йому Лабан: Справді від костей моїх і від тіла мого єси ти. І пробув з ним днів місяць. 15 Каже ж Лабан Яковові: Що брат мені доводишся, чи то ж мусиш робити на мене дармо? Скажи мені, яка тобі плата. 16 У Лабана ж та було дві дочці: старша на імя Лея, меньша ж Рахеля. 17 Лея недуговала очима, Рахеля ж була високого зросту, й принадна видом вельми. 18 Уподобав же Яков Рахелю, і каже: Парубкувати му в тебе сім год за Рахелю, дочку твою меньшу. 19 Каже ж йому Лабан: Лучче мені тобі оддати її, ніж мусів би другому мужеві. Живи зо мною. 20 І парубкував Яков за Рахелю сім років, і здались вони йому, наче кілька днів, тим що любив її. 21 Каже ж тоді Яков Лабанові: Дай мені жену мою; бо сповнивсь речінець мій, щоб увійти до неї. 22 Зібрав же Лабан усіх мужів громадських і зробив учту. 23 І сталось у вечорі, що взяв він Лею, дочку свою, та й увів до Якова. І ввійшов до неї Яков. 24 Дав же Лабан Леї, дочці своїй, Зелфу, рабиню свою за служебку. 25 Сталося ж у раньці, дивиться, се була Лея. І каже Яков Лабанові: Що се ти вдіяв мені? Чи не задля Рахелі ж парубкував я в тебе? Про що ж так ошукав єси мене? 26 Відказав же Лабан: Неможна так чинити в нашій землі, видавати меньшу перше старшої. 27 Скіньчай же тиждень сей; я дам тобі й ту за роботу, що робити меш на мене ще сім других літ. 28 Учинив же Яков так, та й скіньчив тиждень з сією; і дав йому Лабан Рахелю, дочку свою, за жінку. 29 Дав же Лабан Рахелі дочці своїй Баллу, рабиню свою, за служебку. 30 І ввійшов до Рахелі, влюбив же Рахелю більш ніж Лею. І парубкував у його других сім років. 31 Бачив же Господь, що ненавидна була Лея, відчинив утробу їй: Рахеля ж була неплідна. 32 І завагоніла Лея, і вродила сина, і дала йому імя Рубен, говорючи: Певно зглянувся Господь на моє горе. Тепер же любити ме мене чоловік мій. 33 І завагоніла знов, і вродила сина і каже: Що почув Господь, яка я ненавидна, тим дав мені й сього сина. І дала йому імя: Симеон. 34 І завагоніла знов, і вродила сина і каже: Тепер же буде мій чоловік прихилен до мене; породила бо йому три сини. Тим дала йому імя: Левій. 35 І завагоніла знов, і вродила сина, і каже: Теперь дякувати му Господеві. Задля того дала йому імя: Юда. Та й перестала роджати.