1 Коли хто вкраде вола, чи дрібну скотину та й убє її, чи продасть її, пять волів мусить віддати за вола і чотири скотин за одну штуку. 2 Коли захоплять злодія, як вломився, і побють так, що вмре, то се не буде крівавою провиною. 3 Коли ж тоді вже соньце світило, дак се буде крівава провина. Злодій мусить заплатити; коли ж нічого нема в його, мусять його, за кражу його продати. 4 Коли вкрадене, чи то буде віл, чи осел, чи мала скотина, живим у його знайдуть, мусить він за кожне ще другу животину дати. 5 Коли хто чуже поле чи виноградник випасувати ме, а скотину свою пускати ме пустопаш, і воно на чужому полі що поїсть, дак мусить він віддати за се найлучче з поля свого чи з виноградника свого. 6 Коли загориться багаттє й обійме тернину, а при тому погорять копи, чи на пни стояче колоссє, чи усе поле вигорить, дак мусить той, що через його сталась пожежа, за попалене заплатити. 7 Коли хто другому передасть у схованку гроші, чи дорогі речі, і те буде вкрадене в його, мусить злодій, коли знайдеться, заплатити удвоє за окражу; 8 Коли ж злодій не знайдеться, дак мусить власник дому того прийти перед суддів та й заприсягти, що не загарбав чужої власності. 9 При кожному спроневіренню власності, чи то буде віл, чи осел, чи малий скот, чи одежина, чи яка инша втрата, про котру хто скаже: „Ось воно‟, мусить прийти перед суддів слово обох, і той, кого судді узнають винним, мусить заплатити близьньому удвоє. 10 Коли хто передасть другому на перехованнє осла, чи вола, чи малого скота, чи всяку иншу животину, і воно здохне, чи буде пошкоджене, або украдене і ніхто не бачив, 11 Дак мусить присяга перед Господом розвязати справу, чи не посягнув він рукою на власність свого близьнього; коли власник се прийме, не мусить нічого той платити. 12 Коли справді вкрадено йому, дак мусить заплатити власникові. 13 Коли ж дикий зьвіряка роздер його, і він се явним доказом доведе, не треба йому нічого за роздерте платити. 14 Коли хто вижичить у другого скотину, і вона буде пошкоджена, чи здохне, так що власника його не було при тому, мусить він тому заплатити. 15 Коли ж власник та був при тому, не треба йому платити нічого. Коли дана була в найми, то нехай буде за умовлену ціну. 16 Коли хто зведе з ума дівицю, що не була ще заручена, та й лежати ме з нею, мусить дати ій віно і взяти собі її за жінку. 17 Коли ж отець її затнеться віддати йому за жінку, дак мусить він стільки срібла одважити, скільки дається як віно дівиці. 18 Не зоставляй відьми живою. 19 Кожного, що злігсь із скотиною, смертю карати меш. 20 Хто замість Господа приносить жертву ідолам, мусить бути прогнаний. 21 Не тіснити меш чужениці і не гнобити меш його; були бо ви чуженицями в Египецькій землі. 22 Удови ніяким робом не тіснити меш, ані сироти. 23 Бо коли їх тіснити меш, і вони заголосять до мене, дак я певно голос їх почую. 24 І загориться гнів мій і попущу побити вас мечем, так що жінки ваші будуть удовами, а діти сиротами. 25 Коли даси грошей кому з людей моїх убогому, що при тобі живе, не мусиш ти бути йому пожичальником, не наложиш на його чиншу. 26 Коли візьмеш у заклад свиту в близнього твого, мусиш вернути йому її до заходу соньця; 27 Бо се одна, тільки й одежи його, свитка про шкіру його; у чому ж лягти йому? І як заголосить до мене, почую плач його; бо я милосерден. 28 Не лаяти меш суддів, і не проклинати меш князя народу твого. 29 Від достатків збіжа твого і випливу точива твого не гаяти мешся приносити в жертву. Первенця з дітей твоїх оддавати меш мені. 30 Так робити меш з волом і з малим скотом; сім день буде воно при матері своїй, а восьмого дня даси його мені. 31 І люде святі будете ви мені, і мясива в полі роздертого не їсти мете; собаці кидати мете його.