1 І надійшло до мене слово Господнє: 2 Сину чоловічий! поверни твій вид проти Сеїрських гір і пророкуй на них, 3 І скажи їм: Так говорить Господь Бог: Ось, я — на тебе, Сеїр-горо, й простяг проти тебе руку мою й зроблю тебе безлюдною пустинею. 4 Городи твої оберну в розвалища а сама ти запустієш, і спізнаєш, що я — Господь. 5 Позаяк ти від віків ворогуєш проти Ізраїля, і оддавала його на меч в часі його нещастя і цілковитої погибелі, 6 За те, так певно, як живу я, говорить Господь Бог, оддам тебе на кров, і кровава помста буде вганяти за тобою; позаяк ти ненавиділа твою кров, то й кров буде вганяти за тобою. 7 І зроблю Сеїр-гору пусткою й безлюдною пустинею й повигублюю на ній приходящого й вертаючого. 8 І сповню гори її побитими в неї; по узгіррях твоїх, по долинах твоїх і по всіх потоках твоїх падати муть побиті мечем. 9 Пусткою вічною зроблю тебе, й городи твої стояти муть безлюдні, і спізнаєте, що я — Господь Бог. 10 Позаяк ти мовляла: Обидва отті народи й обі ті землі будуть моїми, й я посяду їх, дарма що там був Господь, 11 За те, так певно, як я живу, говорить Господь Бог, поступлю з тобою по мірі завзятя й зависті твоєї, що ти показала в твоїй ненависті до них, і дам себе їм знати, як буду судити тебе. 12 І взнаєш, що я, Господь, чув усю злораду твою, яку ти виповідала про гори Ізрайлеві, приговорюючи: Пустинею лежать вони; нам оддано їх на пожир! 13 І давали ви язику волю проти мене, уймали словами без міри честі моїй; я чув усе те. 14 Так говорить Господь Бог: На радість усій землі вчиню тебе пустинею: 15 Як ти втішалась, коли пай дому Ізрайлевого запустів, так я зроблю й з тобою: пустинею станеш ти, горо Сеїр, та й уся Ідумея, і зрозуміють, що я — Господь.