1 І надійшло до мене слово Господнє: 2 Сину чоловічий! загадай загадку та скажи приклад домові Ізрайлевому. 3 А промов: Так говорить Господь Бог: Величезний орел з великими крильми й довгенезними махалами, з повним пестрим піррєм злетів на Ливан-гору та й зняв із кедра вершок. 4 Відрізав один ізміж його зразків та й переніс у крамарську землю, й всадив його там у купецькому місті; 5 Так само взяв насіння з тієї землі та й посадив у землю плодющу; над великою водою посадив його, наче ивину. 6 І виросло воно та й зробилось виноградиною, широкою, низького росту, похилою ʼд землі, так що віттє її повилось ізнов по їй, а коріннє зоставалось під нею; та й як зробилось воно виноградиною, так пустило паростки й розкинулось віттєм. 7 Був же ще другий орел з величезними крильми й розкішним піррєм, і ось, та виноградина погнала коріннє своє до його й простягнула до його віттє своє, щоб він підливав її із борозд грядок своїх, 8 Хоч вона посаджена була на доброму полі, над великою водою, так що могла й без того розпускати віттє й приносити плід і зробитись виноградиною роскішною. 9 Тим же то скажи: Так говорить Господь Бог: Чи з сього буде користь? Чи не повиривають її коріння, чи не позривають її плоду, так що її пагонці посохнуть? Так, все молоде віттє її, що відросло в неї, посохне. Та ще й не з великою силою й не з многими людьми вирвуть її з коріннєм. 10 І ось, хоч її посаджено, та чи буде з того користь? чи не всохне вона, скоро тілько подує на неї східний вітер? ой певно, всохне на тій самій грядці, де вона виросла. 11 І надійшло до мене Господнє слово: 12 Скажи сьому ворохобному дому: Чи не догадуєтесь, що воно значить? — Скажи: ось, ійде царь Вавилонський на Ерусалим, і возьме його царя й князїв його та й одведе їх до себе в Вавилон*. 13 І возьме другого з царського роду та й зложить із ним умову, і звяже його клятьбою й забере можних у тій країні з собою, 14 Щоб царство було принизене, та й не пійшло вже вгору знов; щоб воно додержувало вмову й стояло в ній твердо. 15 Той же зрадив його, пославши посли в Египет, щоб дано йому коней й багацько війська. Чи вийде йому се на добро? Чи вибавить себе той, що таке вдіяв? 16 Так певно, як я живу, говорить Господь Бог, у столиці того царя, що настановив його царем, а котрому він криво присягав, і поламав свою з ним умову, в него в Вавилоні він умре. 17 Фараон же нічого не вдіє проти великої потуги й многолічного люду в тій війні, як насиплють вал і побудують башти, щоб вигубити многі душі. 18 Він змаловажив клятьбу, поламав умову, й дав свою руку другому; вчинивши все те, він не спасе себе. 19 Тим же то ось так говорить Господь Бог: Так певно, як я живу, присягу мою, що він змаловажив, і вмову в імя моє, що він поламав, оберну на його голову. 20 І закину на його невід мій, і вловиться він у сіть мою, та й одведу його в Вавилон, і буду там судитись із ним за його віроломність проти мене. 21 А всі втікачі з усіх полків його поляжуть від меча; которі ж зостануться, тих порозвіваю на всі вітри, щоб ви зрозуміли, що се я, — Господь, сказав те. 22 Так говорить Господь Бог: Я возьму із верховіття високого кедра та й посаджу, — з найвисших його паростків відотну ніжний пагончик та й посаджу на високій і величній горі. 23 На вершку гори Ізрайлевої посаджу його; й пустить він віттє, і вродить овощі, й виросте він у величного кедра, й жити ме в тіні його всяке птаство. 24 І всі польові дерева побачать, що я, Господь, високі дерева понижую, а низьке дерево підвисшую; зелене дерево висушую, а сухе дерево чиню цьвітучим. Я, Господь, сказав так, і так учиню.