1 Коли бачити меш вола братового чи барана, що блукає, так не покинеш їх; на всякий раз вернеш їх братові твому. 2 Коли ж брат твій не близько, чи не знаєш його, так прилучиш до господарства твого, і будуть вони в тебе, покіль шукати ме брат твій; тоді вернеш йому. 3 Так само зробиш з ослом його, і так само зробиш з одежею його, і так само зробиш з усім, що пропаде в брата твого, а ти знайдеш. Не можна тобі задержувати. 4 Як побачиш осла братового чи вола, що впаде на дорозї, так не покинеш їх; на всякий раз мусиш помогти йому підняти. 5 Жінка нехай не зʼодягається як чоловік, а чоловікові не подоба вдягатись у жіночу одіж: се бо гидота перед Господом, Богом твоїм, коли хто се чинить. 6 Коли трапиться тобі по дорозї пташе гніздо, на якому дереві чи на землі, з пташенятами чи з яйцями, і мати седить на пташенятах чи на яйцях, не бери матері з маленькими. 7 Мусиш коньче пустити матір, а діток можна тобі взяти собі; щоб тобі було добре і довго жив ти на світі. 8 Як будувати меш нову домівку, так зроби на криші ворінки,* щоб не навести крові на домівку, коли хто з неї впаде. 9 Не засівати меш виноградника твого двома насіннями; щоб плід насіння, що ти посіяв, і вроджай виноградника не були, за кару, присвячені святині. 10 Не будеш орати волом і ослом укупі. 11 Не носити меш одежини, зробленої з двох не однаких тканин, вовняної і льняної разом. 12 Кутаси мусиш поробити собі на чотирох кіньцях покривала твого, що накидаєш на себе. 13 Коли чоловік возьме жінку і, ввійшовши до неї, зненавидить її, 14 І дасть причину, щоб люде говорили ледачі речі про неї, і роспускати ме про неї недобру славу, і казати ме: Узяв я сю женьщину й приступив до неї та не знайшов у неї ознак дівування, 15 Тоді батько дівиці і мати її винесуть ознаки дівування її в царину, до громадських мужів міста того, 16 І скаже дівчин батько громадським мужам: Оддав я дочку за сього чоловіка, а він зненавидів її. 17 І се дав він причину, щоб люде говорили про неї ледачі речі, сказавши: Не знайшов я в твоєї дочки ознак дівування. Так ось вам ознаки дівування моєї дочки. І вони розгорнуть плахту перед громадськими мужами міста. 18 Тоді громадські мужі міста того візьмуть чоловіка та й скарають його; 19 І наложять на його сто секлів срібла пені, та й оддадуть їх батькові дівчини за те, що той пустив недобру славу про діву Ізраїльську. І мусить вона бути жінкою йому; неможна йому одіслати її поки жити буде. 20 А коли буде правда, і не знайдуть в дівиці ознак дівування, 21 Тоді виведуть дівицю до входу в батькову домівку, і люде міста її побють її каміннєм, щоб умерла; бо вона, блудуючи в батьківському дому, зробила соромне діло в Ізраїлі. Сим робом виводити меш зло зміж людей твоїх. 22 Коли спіймає хто чоловіка, що лежить із мужньою жоною, так обом смерть, чоловікові, що лежав із жінкою, й жіньці. Сим робом виводити меш зло зміж людей твоїх. 23 Коли дівуюча дівка буде засватаною, та стріне її чоловік в місті та й лежати ме з нею, 24 Так виведете обох до воріт міста сього, та й побєте їх каміннєм, так що помруть: дівку за те, що не кричала в місті, чоловіка за те, що він упокорив жінку свого ближнього. Сим робом виводити меш зло зміж людей твоїх. 25 Коли ж у полі зустріне чоловік заручену дівку та вхопить її і ляже з нею, то такий чоловік, що лежав з нею, один умре. 26 А з дівкою нічого не чинити меш: нема на дівці смертного гріха; се бо така сама справа, як коли чоловік стане проти свого ближнього та й вбє його. 27 Бо стрів її в полі; заручена дівка кричала, та нікому було рятувати її. 28 Коли чоловік зустріне дівуючу дівку незаручену, та вхопить її і зляжеться з нею, і спіймають їх, 29 Тоді чоловік, що злігся з нею, оддасть батькові дівки пятьдесять секлів срібла, і вона мусить бути йому жінкою, за те, що він упокорив її; не можна йому відослати її, поки він жити ме: 30 Нікому не можна брати жінки батькової, і не можна відкривати краю одежі батькової.