1 Звіщаю ж вам, браттє, благовістє, що я благовіствував вам, котре й прийняли ви, і в котрому встояли, 2 котрим і спасаєтесь, коли памятаєте, яким словом я благовіствував вам, хиба що марно увірували. 3 Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос умер за наші гріхи по писанням, 4 і що поховано Його, і що встав третього дня по писанням, 5 і що явив ся Кифі а опісля дванайцятьом. 6 Після того явив ся більш пяти сотень братам разом, з котрих більше живуть і досі, инші ж і впокоїлись. 7 Після того явив ся Якову, а потім усім апостолам. 8 На останок же всіх, мов якому недорідку, явивсь і мені. 9 Я бо останній з апостолів, котрий недостоєн зватись апостолом, бо гонив церкву Божу. 10 Благодаттю ж Божою я те, що є; і благодать Його до мене була не марна, а більш усіх їх працював я; не я ж, а благодать Божа, що зо мною. 11 Чи то ж я, чи то вони, так проповідуємо, і так ви увірували. 12 Коли ж про Христа проповідується, що Він з мертвих устав, то як се деякі між вами кажуть, що нема воскресення мертвих? 13 Коли ж воскресення мертвих нема, то й Христос не воскрес; 14 коли ж Христос не воскрес, то марна проповідь наша, марна ж і віра ваша. 15 І ми являємось кривими свідками Божими, бо свідкували про Бога, що воскресив Христа, котрого не воскресив, коли мертві не встають. 16 Бо коли мертві не встають, то й Христос не встав. 17 А коли Христос не встав, то марна віра ваша: ви ще в гріхах ваших. 18 Тоді й померші в Христі погибли. 19 Коли тільки в сьому житті вповаємо на Христа, то окаянніщї (нещасливійші) ми всіх людей. 20 Тепер же Христос устав з мертвих; первістком між мертвими став ся. 21 Яко ж бо через чоловіка (прийшла) смерть, так через чоловіка й воскресеннє з мертвих. 22 Як бо в Адамі всі вмирають, так і в Христі всі оживають. 23 Кожен своїм порядком: Первісток Христос, а потім Христові у приході Його. 24 Тоді (прийде) конець, як передасть царство Богу й Отцеві, як зруйнує всяке старшинуваннє і всяку власть і силу. 25 Мусить бо Він царювати, доки положить усіх ворогів під ноги Його. 26 Останній ворог зруйнується — смерть. 27 Усе бо впокорив під ноги Його. Коли ж рече, що все впокорено, то явно, що окрім Того, хто покорив Йому все. 28 Коли ж упокорить ся Йому все, тоді і сам Син упокорить ся Тому, хто впокорив Йому все, щоб Бог був усе у всьому. 29 Ато що робити муть ті, хто хрестить ся ради мертвих, коли зовсім мертві не встають? чого ж і хрестять ся ради мертвих? 30 Чого ж і ми небезпечимось всякого часу? 31 Що-дня вмираю; так (по правді нехай буде) мені ваша похвала, що маю в Христі Ісусі, Господі нашому. 32 Коли б я чоловічим робом боров ся з зьвірями в Єфесі, то яка мені користь, коли мертві не встають? Нумо їсти й пити, бо завтра помремо. 33 Не обманюйте себе: ледачі бесіди псують добрі звичаї. 34 Протверезїть ся праведно та не грішіть; бо деякі не знають Бога. На сором вам глаголю. 35 Та хто-небудь скаже: Як устануть мертві? і в якому тілі прийдуть? 36 Безумний! що ти сієш, не оживе, коли не вмре. 37 І що сієш, не тіло будуче сієш, а голе зерно, як лучить ся, пшеничне, або яке инше. 38 Бог же дає йому тіло, яке схоче, і кожному насінню своє тіло. 39 Не кожне тіло таке саме тіло; тільки инше тіло в людей, инше тіло в скотини, инше у риб, инше ж у птаства. 40 (Єсть) і тіла небесні й тіла земні, та инша слава небесних, а инша земних. 41 Инша слава сонця, а инша слава місяця, і инша слава зір; зоря бо від зори відрізняється славою. 42 Так і воскресеннє мертвих. Сіється у зотліннє, устає у нетлінню. 43 Сіється в безчестю, устає в славі; сіється в немочі, устає в силі. 44 Сіється тіло душевне, устає тіло духовне; єсть тіло душевне і єсть тіло духовне. 45 Так і написано: Став ся первий чоловік Адам душею живою, а останній Адам духом животворящим. 46 Тільки перш не духовне (було), а душевне, духовне ж потім. 47 Первий чоловік із землі земний; другий чоловік Господь з неба. 48 Який земний, такі й земні; і який небесний, такі й небесні. 49 І яко ж носили ми образ земного, так носити мем і образ небесного. 50 Се ж глаголю, браттє, що тіло і кров царства Божого наслідити не може; і зотліннє незотління не наслідить. 51 Ось тайну вам глаголю: Всі не впокоїмось, всі ж перемінимось. 52 У хвилину, у миг ока, за останньою трубою — бо затрубить, і мертві повстають нетлінними, і ми попереміняємось. 53 Треба бо тлінному сьому одягнутись у нетліннє, і смертному сьому одягнутись у безсмертє. 54 Як же тлінне се одягнеть ся в нетліннє і смертне се одягнеть ся в безсмертє, тоді станеть ся написане слово: Пожерта смерть побідою. 55 Де в тебе, смерте, жоло? де в тебе, пекло, побіда? 56 Жоло ж смерти — гріх, а сила гріха — закон. 57 Богу ж дяка, що дав нам побіду через Господа нашого Ісуса Христа. 58 Тим же, браттє моє любе, бувайте тверді, стійкі, надто збогачуючись у ділі Господньому завсіди, знаючи, що праця ваша не марна перед Господем.