1 Горе вам, байдужнім на Сионі, що вповаєте на гору Самарийську, ви, що пійшли в гору понад людом, і що до вас Ізраїль приходить! 2 Ійдіте лиш в Калне та подивітесь, а звідти перейдіть у Емат Великий, та ще спустітесь у Гет Филистійський: Чи лучше ж там, аніж у вас у царстві? Чи більше займище їх, аніж займище ваше? 3 Ви, що біда здається вам далека, й змагаєте до того, щоб запанувало насильство, — 4 Ви, що вилежуєтесь на ложах із слонової кості, та випещуєтесь на постелях ваших; що їсте вибрані ягнята з отари, а телята з найситших пасовищ, 5 Що співаєте під гуслі, думаючи, що ви Давидові у псальмоспіві рівня, 6 Що пєте з чаш вино, мажетесь мастьми дорогими, а не маєте спожаління над недолею Йосифовою! 7 За те ж вони тепер у неволю на чолі перед полонянами пійдуть, та й скінчаться веселощі випещених. 8 Самим собою поклявся Господь Бог, та й так говорить Господь Бог Саваот: Ненавидна мені Яковова гординя, його палатами я гордую, і віддам на поталу столицю з усім, що там буде. 9 І коли де в якому домі зберуться десяток, то й вони погинуть. 10 І прийде родич, щоб повиносити кості їх із дому, й запитається в того, що ще зостався в хаті: чи ще хто є в тебе? Той відкаже: Нема вже нікого. А сей скаже: Не говори більше, бо не годилось би споминати імя Господнє. 11 Бо, бач, Господь прикаже й покарає більший будинок розпадом, а менший будинок — розпуклинами. 12 Чи ж коні бігають по скелях? чи волами мож би їх орати? А ви тим часом обертаєте правосуд ув отруту, а плід справедливості — в гіркий полин, — 13 Ви, що втішаєтесь марнотою, та мовляєте: Хиба ми не нашою силою здобували свою могутність? 14 Ось, я, говорить Господь Бог Саваот, підійму на вас, роде Ізрайлів, нарід та й будуть вас тіснити від ввіходу в Емат та й до ріки в пустині.