1 У тиї ж дні, як намножилось учеників, було наріканнє Єленян на Євреїв, що у щоденному служенню не дбають про вдовиць їх. 2 Прикликавши ж дванайцять (апостоли) громаду учеників, рекли: Не личить нам, покинувши слово Боже, служити при столах. 3 Вигледіть же, брати, сім мужів із вас доброї слави, повних Духа святого та мудрости, котрих поставимо на сю потріб. 4 Ми ж у молитві і в служенню слова пробувати мем. 5 І вподобалось слово всій громаді; і вибрали Стефана, чоловіка, повного віри і Духа святого, та Филипа, та Прохора, та Никанора, та Тимона, та Пармена, та Миколая, нововірця з Антиохиї, 6 котрих поставили перед апостолами, і помолившись положили вони руки на них. 7 І росло слово Боже, і намножувалось число учеників у Єрусалимі вельми, й велике множество священиків покорилось вірі. 8 Стефан же, повний віри й сили, робив чудеса і ознаки великі між народом. 9 Устали ж деякі з школи, званої Либертинців, та Киринейців, та Александрийців і тих, що з Киликиї та Азиї, перепитуючись із Стефаном. 10 І не здоліли встояти проти премудрости й духа, яким глаголав. 11 Тоді підʼустили вони людей, щоб казали, що чули ми його, як він промовляв слова хульні на Мойсея і Бога. 12 І підбурили народ, і старшину, й письменників, і напавши схопили його, і привели в раду, 13 і поставили кривих свідків, що казали: Сей чоловік не перестає слова хульні говорити проти місця сього святого і проти закону: 14 чули бо ми, як він казав, що Ісус Назорей зруйнує місце се й перемінить, звичаї, котрі Мойсей передав нам. 15 І дивлячись пильно на него всі, що сиділи в раді, виділи лице його як-би лице ангела.