1 А, як утихомирилась буча, покликав Павел учеників і попрощавшись, вийшов у дорогу до Македониї. 2 Пройшовши ж ті сторони і напімнувши їх многими словами, прийшов у Грецію. 3 Поживши ж (там) три місяці, як засіли на него Жиди, коли хотів був плисти в Сирию, надумавсь вернутись через Македонию. 4 Товаришували йому до Азиї Сосипатр Вериєць і Солуняне Аристарх та Секунд, та Гай Дервянин, та Тимотей, і Азияне Тихик та Трофим. 5 Сі, пійшовши попереду, підождали нас у Трояді. 6 Ми ж поплили після опрісночних днів із Филип, та й прибули до них за пять днів у Трояду, де пробули сім день. 7 Первого ж дня в тижні, як зібрались ученики на ломаннє хліба, проповідував їм Павел, хотячи вийти назавтра, і продовжив слово до півночи. 8 Було ж світла много в гірниці, де ми зібрали ся. 9 Сидів же один молодець, на ймя Євтих, на вікні, та й обняв його твердий сон; і, як Павел промовляв много, похилившись зі сну, упав з третього поверху до долу, і підняли його мертвого. 10 Зійшовши ж Павел у низ, припав до него, й обнявши рече: Не трівожтесь, душа бо його в йому. 11 Зійшовши ж угору, переломив хліб, і попоївши, бесідував богато аж до зорі, та й пійшов. 12 Привели ж хлопця живого і втішились немало. 13 Ми ж, прийшовши до корабля, поплили в Асон, хотівши звідтіля взяти Павла, так бо звелів, хотівши сам ійти пішки. 14 Як же зійшов ся з нами в Асоні, узявши його, прибули ми в Митилену. 15 А відпливши звідтіля, причалили ми другого дня проти Хиоса, на другий же день поплили в Самос, та, побувши в Трогилиї, другого дня прийшли в Милет. 16 Надумавсь бо Павел плисти мимо Єфеса, щоб не гаятись в Азиї, а поспішав, коли можна, щоб йому бути в день пятидесятниці в Єрусалимі. 17 З Милета ж, піславши в Єфес, прикликав старших церковних. 18 Як же прийшли до него, рече їм: Ви знаєте з первого дня, як прийшов я в Азию, яким робом пробував я з вами всякого часу, 19 служачи Господеві з усякою покорою і многими слізми і спокусами, які прилучали ся мені від Жидівського чигання, 20 і що я ні від чого корисного не вхиляв ся, щоб не звістити вам і не навчати вас прилюдно і по домам, 21 свідкуючи й Жидам і Єленянам покаяннє перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса Христа. 22 І ось я, звязаний духом, ійду в Єрусалим, не знаючи, що в йому приключить ся мені. 23 Тільки що Дух святий по городам свідкує слово, що кайдани мене та муки ждуть. 24 Та ні про що я не дбаю, й не дорога мені душа моя, аби з радістю скінчити путь мій і ту службу, що прийняв я від Господа Ісуса, щоб свідкувати євангелию благодати Божої. 25 І тепер ось я знаю, що більш не бачити мете лиця мого ви всі, між котрими ходив я, проповідуючи царство Боже. 26 Тим я свідкую вам сьогодні, що чистий я від крові всіх. 27 Бо я не вхилявсь обявляти вам усяку волю Божу. 28 Тим достерегайте себе і все стадо, в котрому вас Дух святий настановив єпископами, щоб пасти церкву Божу, котру придбав кровю своєю. 29 Я бо знаю се, що після виходу мого прийдуть вовки хижі між вас, що не пощадять стада. 30 І з вас самих устануть люде, говорячи розворотне, щоб потягти учеників за собою. 31 Тим пильнуйте, памятаючи, що три роки ніч і день не переставав я із слізми напоминати кожного. 32 А тепер передаю вас, брати, Богові і слову благодати Його, котрим може збудувати вас і дати вам насліддє між усіма освяченими. 33 Срібла або золота або одежі, — нічого не жадав я. 34 Сами ж знаєте, що потребинам моїм і тим, хто бував зо мною, служили оці руки мої. 35 У всьому показав я вам, що, так працюючи, треба помагати малосильним і памятати слова Господа Ісуса, що Він глаголав: Більше щастє давати, ніж приймати. 36 І се промовивши, упав на коліна свої, і моливсь із усіма ними. 37 Доволі ж було плачу у всіх, і, впавши на шию Павлові, цілували його, 38 смуткуючи найбільш про те слово, що промовив, що більш не мають лиця його видіти. І провели його до корабля.