137
1 Над ріками Вавилона, там сидїли ми і плакали, як Сиона спогадали.  
2 На вербах її повішали ми псалтирі наші.  
3 Там бо захотїли від нас слова піснї і радостї ті, що в неволю нас забрали, знущались над нами: „Нуте, засьпівайте нам пісень Сионських!‟  
4 Як же нам пісень Господнїх на чужій землї сьпівати?  
5 Коли забуду тебе, Ерусалими, нехай праву руку мою віднїме в мене!  
6 Нехай язик мій прилипне до гортанї моєї, коли не згадаю тебе, як не поставлю Єрусалима над усї радощі мої!  
7 Не забудь, Господи, день Єрусалима синам Едомським, що кричали: Руйнуйте, до нащадку його руйнуйте!  
8 О дочко Вавилона, ти окаянна! Щасливий, хто відплатить тобі все, що ти заподїяла нам.  
9 Щасливий, хто, вхопивши дїточок твоїх, розібє їх о камінь!