1 Ефраїм їсть пустий вітер, вганяє за східним вітром; день поза день примножує лож, накликає грозу; він входить в умову з Ассуром, вивозить оливу в Египет. 2 Та й з Юдою в Господа суд, і навідаєсь він до Якова за його поступки; відплатить йому за всї дїла його. 3 Ще із материної утроби зʼупиняв він свого брата, а, дорісши в мужа, він боровся з Богом; 4 Боровся з ангелом, — і переміг; плакав і прохав у нього; Бог ізнайшов нас у Бетелї й говорив там із нами. 5 А Господь є Богом сил небесних, імя його — Віковічний. 6 Тим же то й ти обернися до Бога твого; пильнуй милосердя і суду, й вповай все на Бога твого. 7 Кананїй — у нього невірна вага в руцї, він любить кривдити. 8 Ефраїм мовляє: От, я таки забагатїв! придбав собі добра, та й у всїх моїх забігах не знайдесь незаконностї, що була б гріхом. 9 Та я, Господь, Бог твій від самої землї Египецької, я тебе знов оселю в кучах, як у днї сьвяток. 10 Я говорив до пророків, я багато являв видив, і через пророків промовляв у приповістях. 11 Коли Галаад зробився Авеном (бовваном), то на марно заколювали в Галгалах биків на жертву, бо їх жертівники повалено, вони стоять, мов купи каміння на межах поля. 12 Втїк же Яков у землю Сирийську, і служив Ізраїль за жінку, та й знов за жінку пас вівцї. 13 Через пророка визволив Господь Ізраїля з Египту, і через пророка він піклувався ним. 14 Тяжко гнївив Ефраїм, за те ж і полишить Господь кроваву його провину на ньому, й поверне ганьбу його на нього.