1 Нехай я стою на сторожі своїй, і нехай на облозі я стану, і хай виглядаю, щоб бачити, що він буде казати мені, і що відповість на жалобу мою. 2 А Господь відповів та й сказав: Напиши це видіння і поясни на таблицях, щоб читач його легко читав. 3 Бо ще на умовлений час це видіння, і приспішає кінець, і не обмане. Якщо б протягнулось, чекай ти його, бо воно конче прийде, не спізниться. 4 Ось надута, не проста душа його в ньому, а праведний житиме вірою своєю. 5 І що ж, як зрадливе вино, так горда людина спокою не знає: він роззявлює пащу свою, як шеол, і не насичується, як та смерть, і всіх людей він до себе збирає, і всі народи до себе згромаджує. 6 Чи ж усі вони не складуть приповістки на нього та загадки насмішливої йому не прокажуть: Горе тому, хто для себе розмножує те, що не його! Аж доки це буде? Горе тому, хто чинить тяжкою заставу на себе! 7 Хіба нагло не встануть оті, хто тебе буде гризти, і збудяться ті, хто тебе попихає, і за здобич ти станеш для них? 8 За те, що ти грабував був багато народів, вся решта народів тебе пограбує за ту людську кров, і за насильство над краєм, над містом та над усіма, хто мешкає в ньому. 9 Горе тому, хто неправедний зиск побирає для дому свого, щоб покласти гніздо своє на висоті, і тим із рук злого врятованим бути! 10 Нарадив ти сором для дому свого, щоб кінець учинити численним народам, і ти прогрішився за душу свою. 11 Бо камінь з стіни буде кликати, і йому відповість сволок із дерева. 12 Горе тому, хто кров'ю місто будує, хто беззаконням встановлює город! 13 Чи ж оце не від Господа Саваота, що народи трудяться для огню, і мучаться люди на марність? 14 Бо пізнанням Господньої слави наповнена буде земля, як море вода покриває. 15 Горе тому, хто свого ближнього напоює з келіху гніву свого, і поїть, щоб бачити сором його! 16 Ти наситишся ганьбою більше, як славою. Пий також ти, та показуй свій сором! На тебе обернеться келіх правиці Господньої, ганьба ж на славу твою! 17 Бо насилля твоє над Ліваном на тебе спаде, а грабунок худоби зламає тебе за кров людську, та за насилля над краєм, над містом та над усіма, хто мешкає в ньому. 18 Який дасть пожиток бовван, що його вирізьбив творець його, і відлив, і вчитель неправди, що творець його мав охоту чинити богів цих німих? 19 Горе тому, хто дереву каже: Збудись, мовчазливому каменю: Зрушся! Чи він буде навчати? Ось він сріблом та золотом викладений, але жодного духу в ньому нема! 20 А Господь у Своїм храмі святім, мовчи перед обличчям Його, уся земле!