1 Явився ж йому Бог коло дубравини Мамре, як седїв він перед дверима наметовими о полуднї. 2 Споглянувши ж очима своїми, бачить, стоїть перед ним троє чоловіків; побачивши їх метнеться зустріч їм од наметових дверей своїх, тай поклонився до землї. 3 І рече: Господе! коли я знайшов ласку в очах твоїх, не мини раба твого. 4 Нехай принесуть води та помиють ноги вам, та прохолодїтесь під деревом. 5 Я ж принесу наїдку, щоб ви попоїли, а потїм і верстати мете свою путь, що звернули з неї до раба вашого. 6 І метнеться Авраам у шатро до Сарри, тай каже їй: Заміси хутенько три сита пшенишного борошна та спечи коржів. 7 І метнеться Авраам до корів, та й узяв телятко нїжне й добре, і оддав його слузї, а той скоренько впорав його. 8 І взяв сиру й молока да телятко, що наготовив, та й поставив перед ними; сам же стояв під деревом, як вони їли. 9 І промовили до його: Де Сарра, жена твоя? Ось у шатрі. 10 Рече ж один: Вернусь оце до тебе через год о сїй добі, і вродить сина Сарра, жена твоя. Сарра ж почула під наметовими дверми позад його. 11 Авраам же і Сарра були старі, повбивались у лїта, і перестало в Сарри звичайне жіноцьке. 12 Осьміхнулася ж Сарра сама собі, думаючи: Оце б то звянувши та здобутись на таку втїху? Пан же мій старенький. 13 І рече Господь Авраамові: Чого всьміхнулась Сарра сама собі, говорючи: Чи справдї ж бо менї вродити? я же собі стара вже. 14 Хиба є що неможливе у Бога? О сїй добі вернусь до тебе через год, і буде в Сарри син. 15 Сарра ж і не призналась, говорючи: Я не сьміялась. Бо вона злякалась. І рече їй: Нї бо, сьміялась. 16 Піднявшися ж ізвідти чоловіки, повернули на Содом. Авраам же йшов із ними, проводючи їх. 17 Господь же рече: Чи втаю від Авраама, раба мого, що я творю? 18 Та ж Авраам буде народом великим, і потужним, і благословляться в йому всї народи земнії. 19 Знаю бо, що накаже синам своїм і господї своїй по собі, щоб хранили путї Господнї, творючи правду і суд, щоб справдив на Авраамові Господь усьо, що глаголав до його. 20 Рече ж Господь: Квилять велико до мене про Содом та Гоморру, і гріхи їх тяжкі вельми. 21 Зійду ж та позирну, чи так воно дїється, як до мене голосять, чи нї, щоб знати. 22 І повернулись ізвідти чоловіки до Содому, Авраам же ще стояв перед Господом. 23 І приступить Авраам ближче й рече: Дак оце ти хочеш погубити й безвинних із винуватими? 24 Може там знайдеться пятьдесять безвинних у городї. Чи то ж схочеш ти й їх погубити, і не помилуєш усього міста задля пятидесятьох, коли там будуть? 25 Нї бо, не чини по глаголу сему, щоб убити праведника з нечестивим, і щоб у тебе було праведнику так, як нечестивому. Нї бо нї! Судячи суд у сїй землї, як тобі не вчинити правди? 26 Рече ж Господь: Коли буде в Содомі пятьдесять праведників у городї, помилую ввесь город і все місто задля їх. 27 І рече відказуючи Авраам: Оце завзявсь я промовляти до Господа мого, я ж земля і порох. 28 Коли ж поменьшає праведників до сорока й пяти, чи вже ж бо погубиш через пятьох увесь город? І рече: Не погублю, коли знайду тамо сорок і пять. 29 І завзявсь іще промовляти до його та й каже: Коли ж знайдеться таменьки сорок? І рече: не погублю й ради сорока. 30 Що ж Господе, коли промовлю: А як знайдеться таменьки тільки трийцять? І рече: Не погублю й тридесятьох ради. 31 І промовив: Оце ж наваживсь говорити до Господа: Коли ж знайдеться таменьки двайцятеро? І рече: Не погублю, коли знайдеться тамо двайцять. 32 І каже: Що ж, Господе, коли промовлю ще раз: Коли ж знайдеться таменьки десятеро? І рече: Не погублю і десятьох ради. 33 Одійшов же Господь, переставши глаголати до Авраама. І вернувсь Авраам на місце своє.