1 Мертві мухи псують запах пахущої мастї у мироварника; таке ж чинить і мала дурнота в поважного чоловіка з його розумом і честю. 2 Серце в мудрого (повертає) в правий бік, а серце в дурного — у лївий бік. 3 Якою б дорогою нї йшов дурний, — нема в його глузду: кожному виявить, що він дурний. 4 Як запалає в твого старшого досада проти тебе, не покидай твого місця: лагідність охоронить тебе од більшої провини. 5 Є одно зло, яке я бачив під сонцем, се — наче облуд у володаря: 6 Невіжу виноситься високо вгору, а багаті розумом седять внизу. 7 Бачив я рабів — їдуть верхи, а князї йдуть пішки, наче раби. 8 Хто копає яму, сам упаде в її; хто валить мур, того вкусить гадина. 9 Хто переносить каміннє, той може надсадитись, а хто коле дрова, попадає в небезпечність. 10 Як сокира притупиться та й не погостриш вістря, — треба напружовати сили; розум знає тому зарадити. 11 Укушеннє гадини без замови — те саме, що злий язик. 12 Слово з уст мудрого — пожиток, а уста дурного гублять його самого: 13 Перші слова з уст його — дурощі, а конець бесїди з уст його — безглузддє. 14 Дурний говорить багацько оттакого: чоловік не знає, що буде, й хто йому скаже, що станесь після него? 15 Праця дурного томить його; не знає він і дороги в місто. 16 Горе тобі, земле, як твій царь — хлопець, а князї твої їдять від ранку! 17 Щастє тобі, земле, як твій царь хорошого роду, а князї твої сїдають їсти певного часу, щоб посилитись, а не пересититись. 18 Од лїнощів похилиться будівля, а через недбалість текти ме дощ у хату. 19 Бенкетують про веселощі, й вино веселить життє, а срібло за все одвічає. 20 Ба й у думцї твоїй не лихослови цареві, й у ложницї твоїй не клени потужних; бо пташка може перенести слово твоє, й крилата переказати мову твою.