1 Проводиреві хора: про Ідутуна; псальма Давидова. Тілько на Бога вповає тихо душа моя, від него моє спасеннє. 2 Він тілько моя скеля, моя защита, моя висока твердиня; не захитаюсь нї трохи. 3 Доки будете нападати на чоловіка? Всї термосите його, як стїну похилившуюся, як той мур надломаний. 4 Нараджуються вони тілько, як би з висоти звалити його; брехнею вони радїють; устами своїми благословляють, а в серцї своїм проклинають. 5 На одного Бога вповай, душе моя! Бо на него надїя моя. 6 Тілько він є моя скеля, моя защита, моя висока твердиня; я не захитаюсь. 7 В Бозї моє спасеннє і моя слава; сильна моя скеля, моє прибіжище в Бозї. 8 Вповай, народе, на него по всякий час! Виливайте перед ним серця ваші! 9 Сама марнота сини людські, сама брехня, сини чоловічі; на терезах вони йдуть у гору скорше, як пара 10 Не вповайте на здирство, і не надїйтесь марно на грабіж! Коли росте багацтво, не прилягайте до него серцем вашим! 11 Раз сказав Бог, двічі чув я се, що сила в Бога. 12 І в тебе, Господи, милість; ти бо даєш кожному по заслузї його.