1 Проводиреві хора: Після „Досьвітна ланя‟; псальма Давидова. Боже мій, Боже! Чому опустив єси мене — став оддалеки від ратунку мого, від слів мого стогнання. 2 Боже мій! Кличу в день, а ти не озвешся, і вночі, та й нема менї впокою. 3 Ти ж сьвятий живеш, прославлений від Ізраїля. 4 На тебе вповали батьки наші; вони вповали, і ти заступив їх. 5 До тебе кликали вони, і спаслися; на тебе вповали, і не посоромлено їх. 6 Але ж я червяк, не чоловік, людям посьміховиско і народові погорда. 7 Всї, що дивляться на мене, кепкують; щирять зуби, покивуючи головами. 8 Він вповає на Господа! Нехай же спасе його та визволить, коли він вподобав його. 9 Ти бо визволив мене з лона матері, і при грудях матері моєї дав менї спочивати. 10 Для тебе я призначений, як тілько вродився; від матернього лона почавши, ти єси Бог мій. 11 Не відступай далеко від мене! Бо нещастє близько, а нема заступника в мене. 12 Обгорнула мене дика гущавина; бугаї Базанські обступили мене. 13 Роззявили ротища свої, як лев рикаючий, що здобич шматує. 14 І став я, як вода розлита, всї сустави мої розвязались; серце моє, як той віск, у внутрі моїм розтопилось. 15 Сила моя висохла, мов череповина, і язик мій присох до піднебіння; ти кинув мене між порохи смертні. 16 Бо собаки обсїли мене, голота злюків облягла мене; перекопали руки і ноги мої; 17 Всї ребра мої міг би я полїчити; вони дивляться на мене, і не надивляться; 18 Вони розпаювали між себе одїж мою, і на кожну одежину кидали жереб. 19 Але ти, Господи, зостанься не далеко! моя сило, прийди менї в поміч! 20 Сохрани від меча душу мою вбогу, від лаб собачих; 21 Спаси мене із пельки львиної! Так, ти вислухав мене, почувши буйволові роги. 22 Звіщати му імя твоє братам моїм; хвалити му тебе серед громади. 23 Ви, що боїтесь Господа, вихваляйте його; всї роди Якова, прославляйте його, і майте страх перед ним, всї поколїння Ізраїлеві! 24 Він бо не мерзиться і не гордує бідним у злиднях, і не одвертає лиця свого від него; і молитву його він вислухає. 25 Від тебе хвала моя у великому зборі; обітницї мої сповню перед тими, що бояться його. 26 Покірні їстимуть і наситяться; хвалити муть Господа ті, що його шукають, серце ваше жити ме по віки. 27 Схаменуться і навернуться до Господа всї кінцї землї; і перед тобою поклоняться всї поколїння народів. 28 Бо Господнє є царство, і він царює над народами. 29 Живляться і падають ниць всї тучні землї; перед ним поклоняться всї, що в порох повертаються, і хто не вдержить душі своєї живою. 30 Одно насїннє буде служити йому; буде залїчене Господеві, як рід. 31 Вони прийдуть і звістять людям, що народяться, правоту його, що так устроїв.