1 Проводиреві; псальма Давидова. Боже, хвало моя, не мовчи! 2 Бо губи грішника і губи зрадливі проти мене відчинились; брехливими язиками говорять проти мене. 3 Ненависними словами мене обступили, і безвинно напали на мене. 4 За любов мою ворогують на мене; а я все молюся. 5 А вони менї злом за добро, за любов ненавистю відплатили. 6 Пусти на него беззаконника, і сатана нехай стоїть праворуч у него. 7 Коли на судї стане, нехай вийде виноватий, і благаннє його нехай за гріх полїчиться. 8 Нехай віку свого не звікує, а уряд його возьме инший! 9 Сини його будуть сиротами, а жінка його вдовою! 10 Нехай сини його, блукаючи, на жебри розійдуться, і покинувши пустки свої, хлїба просять! 11 Лихварь нехай все, що він має, загорне, й чужі люде працю його розхоплять! 12 Нехай нїкого не має, хто постояв би в добротї до його, і нехай не буде нїкого, хто б сиріт його помилував! 13 Потомство його нехай згине, в другому поколїнню нехай імя його буде затерте! 14 Нехай згадаються перед Господом несправедливостї батьків його, і гріх матері його нехай не затреться! 15 Нехай гріхи їх все будуть перед Господом, а він знищить память їх на землї! 16 Тому, що не було на думцї в його, творити милість, що до смерти гнобив чоловіка нужденного і бідного і засмученого в серцї. 17 Любив він проклін, нехай же спаде на його! Не любив благословення, нехай же нїколи не зазнає його! 18 Прокляттєм, як одежою, зодягався, нехай же як вода просякне внутро його, і, як олїй, костї його проникне! 19 Нехай буде йому одежою, котрою зодягається, і поясом, котрим все підперезується! 20 Така доля від Господа нехай буде ворогам моїм, і тим, що проти душі моєї зло говорять. 21 Ти ж, Господи, Боже, заступи мене задля імені твого! Блага бо милість твоя; спаси мене! 22 Я бо нужденний і бідний, і серце моє зранене в мене. 23 Як тїнь, що простирається, я зникаю, як сарана полохаюсь. 24 Колїна мої від посту охляли, і тїло моє змарнїло. 25 І став я сьміховиском для них; побачивши мене, головами своїми покивують. 26 Поможи менї, Господи, Боже мій! Спаси мене по милостї твоїй! 27 Щоб люде знали, що се рука твоя, Господи, і твоє дїло. 28 Нехай вони проклинають мене, а ти благослови! Встануть вони, то допусти сором на них, і дай зрадуватись слузї твому! 29 Вороги мої нехай соромом покриються і ганьбою своєю, як плащом, обгорнуться. 30 Буду щиро прославляти Господа устами моїми, і серед збору хвалити його. 31 Бо він стоїть по правицї бідного, щоб спасти його від тих, що душу його судять.