1 Благослови Господа, душе моя! Господи, Боже мій, дивно ти великий, ти зодягнувся величчєм і красою; 2 Ти сьвітлом, як шатою, покрився, розіпняв небеса, як плахту наметну; 3 Поставив двори свої над водами, обертаєш хмари на колесницю для себе, ти несешся на крилах вітру; 4 Ангели твої в тебе послами, слуги твої — огонь пожираючий. 5 Він утвердив землю на підвалинах її; вона не захитається по віки; 6 Безоднями покрив її, як одежою, води стояли понад горами. 7 Перед грозою твоєю погнались, перед голосом грому твого помчались далеко. 8 Гори піднялися, долини спустились до місця, котре призначив для них. 9 Визначив їм гряницю, і не перейдуть її; не вернуться назад, покрити землю. 10 Із жерел посилаєш у долини потоки: шумлять вони проміж горами; 11 Напувають всю зьвірину з поля; дикі ослята гасять смагу свою; 12 Над ними кублиться небесне птаство, між віттєм голос їх роздається. 13 Ти напуваєш гори з висоти твоєї; земля насичується плодом творива твого. 14 Ти кажеш рости траві для скота і зеленинї на вжиток людям: щоб хлїба достачити із землї, 15 І вино, щоб веселило серце чоловіка; щоб міг оливою лице намастити, і щоб хлїб покріпив серце чоловіка. 16 Насичаються дерева Божі, кедри Ливанські, що посадив їх, 17 На них гнїздиться птаство; на кипарисах бузько знайшов собі домівку. 18 Високі гори для козлів диких, скелї — сховиско лисицям. 19 Він сотворив місяць, щоб часи значити; сонце знає, коли заходити. 20 Ти розкинеш темряву, і ніч настала; тодї ворушиться вся зьвірина лїсна; 21 Молоді леви ричать за здобичею, і щоб жадати поживи для себе від Бога. 22 Зійде сонце, вони вертають назад і в своїх норах лягають. 23 Чоловік виходить до свого дїла, і до своєї працї аж до вечора. 24 Як багато, Господи, творива твого! Все премудростю сотворив єси, земля повна багацтва твого. 25 Те море, велике і на всї сторони широке: там ворушиться безлїч зьвірини, малої і великої. 26 Там судна дорогу верстають, за ними кит, котрого сотворив єси, щоб там побивався. 27 Всї вони тебе дожидають, щоб їжу їх у свій час дав їм. 28 Ти даєш їм, вони збирають; ти відчиняєш руку твою, вони добром насичаються. 29 Ти одвертаєш лице твоє, вони лякаються; возьмеш духи їх, вони, визївнувши, у порох повертаються. 30 Пішлеш твого духа, будуть сотворені, та й обновиш лице землї. 31 Слава Господня буде по віки, Господь буде радїти творивом своїм; 32 Він погляне на землю, і вона тремтить; доторкнеться гір, і вони димують. 33 Сьпівати му Господеві, поки життя мого, сьпівати му псальми Богові мому, як довго життя стане. 34 Нехай буде люба йому думка моя, і звеселюся в Господї. 35 Нехай счезнуть грішники із землї, і беззаконних нехай не буде. Благослови, душе моя, Господа! Аллилуя*!