1 Вино — зрадник; напитки — буйність; хто на них надиться — безумний. 2 Царська грізьба — як би рик левин; хто його до гнїву будить, шкодить собі самому. 3 Хто сварку залишує, той честь здобуває; кожен дурень до сварки горячиться. 4 Лїнивий в осени не оре й не скородить; розглядаєсь лїтом — аж нема нїчого. 5 В серцї людськім задуми — мов вода глибока, та чоловік розумний вичерпає її. 6 Многих людей величають милосерними, та правдивого чоловіка хто находить? 7 Праведник ходить в своїй невинностї: щасливі й дїти його послї його. 8 Коли царь самий на судейському престолї засїдає, то й все ледаче очима своїми розганяє. 9 Хто може сказати: Серце я очистив, — я чистий від гріха мого? 10 Не однакова вага, не однака міра, одно і друге — гидота Господеві. 11 Можна вже хлопя пізнати з того, чим занимається, чи праві і чисті будуть учинки його. 12 Ухо, що чує, й око, що бачить — одно й друге сотворив Господь. 13 Не люби спати, щоб не дознав злиднїв; май отворені очі, й будеш наїден хлїбом. 14 Не добре! пусте! гудить, хто купує, а як одійде, — хвалиться. 15 Буває много золота й перел, та найдорожша знадоба — уста розумні. 16 Бери одежину його, бо він ручавсь за чужого; за приблуду бери від його заліг! 17 Солодкий зразу чоловікові хлїб, неправдою нажитий, та й на впослї в його ротї піску повно буде, 18 Задуми вдаються аж по добрій радї, а по радї ще далї воюйся. 19 Хто переносить і відкриває тайни, та рот широко отвирає, з тим не братайся. 20 Хто лихословить отцеві й матері своїй, того сьвічник погасне в глухій темряві. 21 Майно, зразу скоро набуте, не буде опісля благословенне. 22 Не говори: „За зло я самий віддам‟; полиши се Господеві, — він охоронить тебе. 23 Гидота Господу вага лукава, та й невірна міра — йому противна. 24 Всї ступнї людські Господь справляє; чоловікові ж — як узнати дорогу свою? 25 Се сїть людинї — сквапно обіт складати, а послї обіту — роздумовати. 26 Мудрий царь вивіє безбожних, а потім колесом своїм по них покотить. 27 Господень сьвічник — се дух чоловічий, що вивідує всї глибини серця. 28 Любов і правда царя оберегають, престола він свого любовю підпирає. 29 Слова молодих — їх сила, а окраса старих — їх сивий волос. 30 Рани від побоїв — се лїк проти зла, та й удари, що доходять аж до самої утроби.