1 Після сього пійшов Ісус на той бік моря Галилейського, Тивериядського. 2 І йшло за Ним багато народу, бо бачили Його ознаки, що робив над недужими. 3 Зійшов же на гору Ісус, і сидїв там з учениками своїми. 4 Була ж близько пасха, сьвято Жидівське. 5 Знявши ж Ісус очі і побачивши, що багато народу йде до Него, рече до Филипа: Звідкіля купимо хлїба, щоб вони попоїли? 6 Се ж сказав, вивідуючи його, бо сам знав, що має робити. 7 Відказав Йому Филип: За двістї денариїв хлїба не стане їм, щоб кожному з них хоч трохи досталось. 8 Каже Йому один з учеників Його, Андрей, брат Симона Петра: 9 Є тут хлопець один, що має пять хлїбів ячних* та дві рибки; тільки що сього на стільки? 10 Рече ж Ісус: Заставте людей сїдати. Була ж трава велика на тому місцї. Посїдали ж чоловіки, числом тисяч з пять. 11 Прийнявши ж хлїби Ісус, і оддавши хвалу, подав ученикам, ученики ж сидячим; так само й риби, скільки хотїли. 12 Як же наситились, рече ученикам своїм: Позбирайте останки окрушин, щоб не пропало нїщо. 13 Зібрали ж і наповнили дванайцять кошів окрушин із пяти хлїбів ячних, що зосталось у тих, що їли. 14 Люде ж, бачивши, яку ознаку зробив Ісус, сказали, що се справдї пророк, грядущий на сьвіт. 15 Як же постеріг Ісус, що хочуть прийти та схопити Його, щоб зробити Його царем, то пійшов ізнов на гору сам один. 16 Як же настав вечір, пійшли ученики Його над море, 17 і, ввійшовши в човен, плили на той бік моря у Капернаум. І вже стемнїло, й не приходив до них Ісус. 18 А море, од великого вітру, що бурхав, піднялось. 19 Одпливши ж гоней на двайцять і пять або трийцять, бачять, що Ісус ходить по морю, і до човна наближуєть ся, і полякались. 20 Він же рече їм: Се я; не лякайтесь. 21 Тодї радо прийняли Його в човен, і зараз човен опинивсь коло землї, куди вони прямували. 22 Назавтра народ, стоячий по тім боцї моря, побачивши, що иншого човна не було там, тільки один той, у котрий ввійшли ученики Його, й що не ввійшов з учениками своїми Ісус у човен, а що самі ученики Його відчалили, 23 инші ж човни поприходили з Тиверияди поблизу місця, де їли хлїб, як хвалу оддав Господь; 24 побачивши ж оце люде, що Ісуса там нема, анї учеників Його, ввійшли і вони в човни, та й прибули в Капернаум, шукаючи Ісуса. 25 І, знайшовши Його на тім боцї моря, сказали Йому: Рави, коли прибув єси сюда? 26 Відказав їм Ісус і рече: Істино, істино глаголю вам: Шукаєте мене не тому, що бачили ознаки, а що їли хлїб, та й наситились. 27 Трудїть ся не для їжи погибаючої, а для їжи, що зостаєть ся в вічнє життє, котру Син чоловічий вам дасть; Сього бо Отець ствердив, Бог. 28 Казали ж до Него: Що нам робити, щоб чинити дїла Божі? 29 Відказав Ісус і рече їм: Се єсть дїло Боже, щоб вірувати в Того, кого післав Він. 30 Казали ж Йому: Що ж робиш Ти за ознаку, щоб видїли ми, та й вірували Тобі? що чиниш? 31 Батьки наші манну їли в пустинї, як писано: Хлїб з неба дав їм їсти. 32 Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Не Мойсей дав вам хлїб з неба, а Отець мій дає вам хлїб з неба правдивий. 33 Бо хлїб Божий той, що сходить з неба, й життє дає сьвітові. 34 Казали ж до Него: Господи, всякого часу давай нам хлїб сей. 35 Рече ж їм Ісус: Я хлїб життя, хто приходить до мене, не голодувати ме, і хто вірує в мене, не жаждувати ме нїколи. 36 Тільки глаголю вам, що й видїли мене, та й не віруєте. 37 Усе, що дає менї Отець, до мене прийде; а хто приходить до мене, не вижену геть. 38 Бо зійшов я з неба, не щоб чинити волю мою, а волю Пославшого мене. 39 Се ж воля пославшого мене Отця, щоб з усього, що дав менї, не погубив я нїчого, а воскресив його останнього дня. 40 Се ж воля пославшого мене, щоб кожен, хто видить Сина й вірує в Него, мав життє вічнє, і я воскрешу його останнього дня. 41 Миркали† тодї Жиди про Него, що сказав: Я хлїб, що зійшов з небес; 42 і казали: Хиба се не Ісус, син Йосифів, котрого знаємо ми батька й матїр? Як же Він каже: Що з неба зійшов я? 43 Озвав ся ж Ісус і рече їм: Не миркайте між собою. 44 Нїхто не може прийти до мене, коли Отець, пославший мене, не притягне його, й я воскрешу його останнього дня. 45 Написано в пророків: І будуть усї навчені від Бога. Тим кожен, хто чув од Отця і навчивсь, приходить до мене. 46 Не то, щоб Отця хто видїв, тільки Той, хто від Бога, Той видїв Отця. 47 Істино, істино глаголю вам: Хто вірує в мене, має життє вічнє. 48 Я хлїб життя. 49 Батьки ваші їли манну в пустинї, та й повмирали. 50 Се хлїб, що з неба сходить, щоб, хто їсть Його, не вмер. 51 Я хлїб живий, що з неба зійшов. Коли хто їсть сей хлїб, жити ме по вік; а хлїб, що я дам, се тїло моє, що я дам за життє сьвіту. 52 Змагались тодї між собою, говорячи: Як може Він дати нам тїло їсти? 53 Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Як не їсте тїла Сина чоловічого й не пєте Його крові, не маєте життя в собі. 54 Хто їсть тїло моє і пє мою кров, має життє вічнє, і я воскрешу його останнього дня. 55 Тїло моє справдї єсть їжа, а кров моя справдї єсть напиток. 56 Хто їсть тїло моє і пє кров мою, в менї пробуває, а я в йому. 57 Як післав мене живий Отець, і я живу Отцем, так і хто їсть мене, й той жити ме мною. 58 Се хлїб, що з неба зійшов. Не як батьки ваші їли манну та й повмирали; хто їсть сей хлїб, жити ме по вік. 59 Се Він глаголав у школї, навчаючи в Капернаумі. 60 Многі ж слухавши з учеників Його казали: Жорстоке се слово; хто може його слухати? 61 Знаючи ж Ісус сам у собі, що миркають про Него ученики Його, рече їм: Се вас блазнить? 62 Що ж, коли побачите Сина чоловічого, як входить туди, де перше був? 63 Се дух, що оживлює; тїло не годить ся нї на що. Слова, що я глаголю вам, се дух і життє. 64 Тільки ж є такі між вами, що не вірують. Знав бо з почину Ісус, котрі не вірують, і хто зрадить Його. 65 І рече: Тим глаголав вам, що нїхто не може прийти до мене, коли не буде дано йому від Отця мого. 66 Після сього багато з учеників Його пійшли назад, і вже більш з Ним не ходили. 67 Рече ж Ісус дванайцятьом: Чи й ви хочете йти? 68 Відказав тодї Йому Симон Петр: Господи, до кого йти нам? у Тебе слова життя вічнього, 69 і ми увірували й взнали, що Ти єси Христос, Син Бога живого. 70 Відказав їм Ісус: Хиба не я вас дванайцятьох вибрав? а один з вас диявол. 71 Говорив же про Юду Симонового Іскариота: сей бо мав Його зрадити, один з дванайцяти.