1 Озвався Господь до Йова з бурі й промовив: 2 Хто сей, що затемнює задуми мої нерозумними словами? 3 Зараз підпережи чересла твої*, як мужеві годиться: Я питати буду, ти ж відказуй менї: 4 Де тодї був ти, коли я закладав основи землї? Скажи, коли знаєш! 5 Хто визначив міру її, чи знаєш? або хто протягав шнур по нїй? 6 На чім оперто підвалини її, або хто заложив угловий камінь її, 7 Як тим часом всї ранні зорі веселилися, і всї сини Божі викликували з радощів? 8 Хто запер, мов би ворітьми море, як воно ринуло, та, неначе з матернього лона, вийшло, 9 Як я зробив йому хмари одежою, а мряку пеленами його, 10 Та вказав йому гряницї, поставив засови й ворота, 11 І сказав: ось покіль доходити будеш, а далїй не перейдеш, і тут межа надутим филям твоїм? 12 Чи давав єси коли на віку твойму наказ ранкові, або вказав зорі місце, (де зачервонїти) 13 Та щоб обхопила краї землї, а земля стрясла з себе безбожників; 14 Щоб земля перемінила вид свій, мов глина під печаткою, та стала, мов барвиста одежа, 15 А безбожникам щоб одняте було сьвітло, і сьмілива рука їх зломилась. 16 Чи то ти сходив у глибину морську та провірював безодню? 17 Чи ворота смертні тобі відчинялись, чи бачив ти двері темряви страшної? 18 Чи обняв ти оком сьвіт увесь широкий? Говори, коли все знаєш? 19 Куди дорога до пробутку сьвітла, й де місце темряви? 20 А вже ж ти доходив до гряниць її й знаєш стежки до дому її. 21 Певно знаєш, бо ти був тодї вже народжений, й днїв життя твого дуже багато! 22 А може доходив до складів снїгу, й бачив грядові комори, 23 Що я їх переховую на час смутку, на день побою та війни (проти ледачих)? 24 Якою дорогою розливаєсь сьвітло й шириться східний вітер по землї? 25 Хто дощу канали риє, й хто блискавицям путь указує та грому, 26 Щоб ійшов дощ на землю безлюдну, на пустиню, де нема й чоловіка, 27 Щоб насичував пустиню й степ, і розбуджував до росту зароди травні? 28 Чи в доща є батько? Хто роджає краплї роси? 29 Із чиєго лоня виходить лід і иней в воздусї — хто його родить? 30 Води, мов камінь тверднуть, і поверхня безоднї замерзає. 31 Чи звязав би ти узол у Плеяди, чи розвязав би Орійона†? 32 Чи повиводив би ти громаду зірниць у свій час, Ас-зірницю із дїтьми її? 33 Чи небесне знаєш право, чи можеш порядок його завести на землї? 34 Чи можеш підняти голос твій до хмар, щоб рясний дощ спустився на тебе? 35 Чи можеш ти розсилати блискавицї, та й чи прийдуть вони ʼд тобі й скажуть: Ось ми! 36 Хто вложив мудрість у серце, й хто дав мисль розумові? 37 Хто може перелїчити хмари своєю мудрістю й здержати сей посуд піднебесний, 38 Коли пил обертаєсь в болото, й в грудки злипаєсь? 39 Не вже ж то ти ловиш левицї здобич і левчуків годуєш, 40 Як вони лежать в берлозї, або тихо в гущавинї засїдаються? 41 А воронові хто готує харч його, коли дїти його пищать до Бога, блукаючи без поживи?